Альбумін є безвуглеводним білком, який становить 55-65% від загального білка плазми. Він підтримує онкотичний тиск плазми, також бере участь у транспорті та зберіганні широкого ряду лігандів, крім того є джерелом ендогенних амінокислот.
Альбумін зв'язується та розчиняє різні сполуки, наприклад, білірубін, кальцій та довголанцюгові жирні кислоти. Крім того, альбумін здатний пов'язувати токсичні іони важких металів та численних фармацевтичних препаратів, що є причиною нижчої концентрації альбуміну в крові та значно впливає на фармакокінетику.
Гіперальбумінемія не має великого діагностичного значення, за винятком випадків зневоднення.
Гіпоальбуміємія виникає при багатьох хворобах і може бути спричинена декількома причинами:
- компромісний синтез при захворюваннях печінки або внаслідок скорочення надходження білка;
- при посиленому катаболізмі через пошкодження тканин (важкі опіки чи запалення);
- мальабсорбція амінокислот (хвороба Крона);
- протеїнурія при нефротичному синдромі;
- втрата білка при неопластичних процесах.
При тяжких випадках гіпоальбумінемії максимальна концентрація альбуміну плазми може становити 2.5 г/дл (380 мкмоль/л). Через низький осмотичний тиск плазми вода проникає через кров'яні капіляри в тканину з утворенням набряку.
Визначення альбуміну проводять для моніторингу та контролю за терапією пацієнтів, які перебувають на дієті, а також для оцінки функції печінки.
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Обмеження та інтерференція:
Лікарські засоби: Застосування звичайних лікарських засобів у терапевтичних дозах не надає значного впливу на результати.
У поодиноких випадках гаммапатія певного типу IgM (хвороба Вальденстрема – макроглобулінемія) може призвести до отримання некоректних результатів.
Матеріал: Сироватка, плазма: Li-гепарин плазма та K2-ЕДТА плазма.
Стабільність проби: 2.5 місяці при 15-25 °C, 5 місяців при 2-8 °C, 4 місяці при (-15)-(-25) °C.
Метод: Колориметричний.
Аналізатор: Сobas С311, Сobas 6000 (модуль С501).
Тест – система: ALB2, Roche Diagnostics (Німеччина).
Референсні значення (норма):
Альбумін, г/л | Діти: 1-4 д. 28-44 5дн.-14 р. 38-54 15-18 р. 32-45 Дорослі: 35-52 |
Коефіцієнт перерахунку:
г/л х 15.2 = мкмоль/л;
мкмоль/л x 0.0658 = г/л;
г/л х 0.1 = г/дл.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Для оцінки білково-синтетичної функції печінки;
2. Для оцінки нутрітивного статусу;
3. Для диференціальної діагностики набряклого синдрому;
4. При хронічних захворюваннях печінки та нирок;
5. При тяжких травмах та опіках;
6. При онкологічних захворюваннях.
Інтерпретація результатів:
Підвищення значення:
1. Зневоднення (дегідратація).
Зниження значення:
1.Захворювання нирок (нефротичний синдром);
2. Білково-синтетична недостатність при тяжкому ураженні печінки: (цироз, термінальні стадії гепатиту);
3. Опіки;
4. Великі травми м'яких тканин;
5. Сепсис;
6. Онкологічні захворювання;
7.Тіреотоксикоз;
8. Ревматичні захворювання;
9. Ідіопатична гіпоальбумінемія у новонароджених через незрілість печінкових клітин;
10. Знижений синтез альбуміну у печінці внаслідок недостатнього надходження білків з їжею (голодування, порушення всмоктування), хронічних захворювань печінки, тривалого лікування кортикостероїдами;
11. Недостатнє надходження амінокислот через мальабсорбцію (при ентерітах, ентероколітах, панкреатитах);
12. Підвищена втрата альбуміну (при захворюваннях нирок, опіках, ексудативних випотах, кровотечах, цукровому діабеті, асциті);
13. Гіпергідратація;
14. Вагітність (за рахунок гемодилюції).