АФП - онкомаркер, глікопротеїн, що виробляється жовтковим мішком ембріона. Час напівжиття – 7 діб. АФП як онкомаркер має наступне клінічне застосування: по-перше, для виявлення та моніторингу первинної гепатоцелюлярної карциноми, яка виникає, як правило, у циротичній печінці; по-друге, виявлення тератобластоми яєчка і, по-третє, з метою оцінки ефективності терапії цих захворювань. Підвищення рівня АФП при гепатоцелюлярному раку печінки у 50% хворих виявляється на 1-3 місяці раніше ніж з'являються клінічні ознаки захворювання. Рівень АФП у крові не корелює з масою пухлини менше 2 кг, проте при пухлинах більше 5 кг відзначається 100% кореляція. Зміст АФП добре корелює із відповіддю на хіміотерапевтичне лікування гепатоми, значне зниження свідчить про терапевтичну ефективність. Однак у зв'язку з тим, що повного ефекту хіміотерапії, як правило, відсутня, нормалізація рівня АФП у крові хворих не спостерігається. Видалення гепатоми супроводжується різким зменшенням вмісту АФП у крові, персистуюче його збільшення говорить про нерадикальність хірургічного лікування. Підвищений рівень АФП визначається також у 9% пацієнтів з метастатичним ураженням печінки при злоякісних пухлинах молочної залози, бронхів та колоректальної карциноми, при гепатитах різної етіології (підвищення при цьому має тимчасовий характер).
Підготовка пацієнта: Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю та куріння.
Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічних антитіл, стрептавидину або рутенію.
Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Плазма, оброблена Li-гепарином, гепарином натрію, K3-EDTA та цитратом натрію. При використанні цитрату натрію отримані значення мають бути скориговані – збільшені на + 10 %.
Стабільність проби: 7 днів при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Метод: Електрохемілюмінесцентний.
Аналізатор: Сobas e411.
Тест – система: AFP Roche Diagnostics (Німеччина).
Референсні значення (норма):
АФП, нг/мл | 0 - 7.0 |
Коефіцієнт перерахунку:
МО/мл х 1,21 = нг/мл;
нг/мл х 0,83 = МО/мл.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Абсолютні свідчення:
- підозра на гепатоцелюлярну карциному;
- зародкові несеміноматозні пухлини яєчок, яєчників або екстрагонадні;
- Контроль лікування пацієнтів з гермінативними пухлинами або з гепатоцелюлярною карциномою.
У хворих з гермінативними пухлинами АФП має бути визначений у комбінації з ХГЛ. При раку яєчок ці маркери повинні бути оцінені до проведення орхіектомії, а потім періодично визначатися після оперативного втручання. Швидкість зниження рівня сироватці має порівнюватися швидкістю у нормі зникнення АФП (період напіврозпаду < 7 днів) і загального ХГЛ (період напіврозпаду < 3 днів). Програма моніторингу включає щомісячні визначення АФП, загального ХГЛ і ЛДГ протягом першого року і в 2-му місяці протягом наступних 2 років. Будь-який пацієнт з підозрою на чисту семиному при проведенні патгістологічного дослідження, але з підвищеним АФП, повинен розглядатися як несеміноматозну пухлину яєчок і отримувати лікування відповідно. Крім того, АФП є незалежним прогностичним фактором для несеміноматозної пухлини яєчок.
2. Відносні показання:
- моніторинг стану хворих на цироз печінки для раннього виявлення раку печінки;
- моніторинг стану пацієнтів із високим ризиком гермінативних пухлин (крипторхізм, монозиготні близнюки, один з яких має рак яєчок).
Інтерпретація результатів:
Підвищення рівня АФП:
Онкопатологія (значне підвищення рівня):
1. Первинна гепатоцелюлярна карцинома (за наявності метастазів – чутливість 100 %);
2. Зародкові пухлини - тератобластома (не семинома) яєчок та яєчників (чутливість 70-75 %);
3. Злоякісні пухлини інших локалізацій (підшлункової залози, шлунка, товстої кишки, легень) – невелике підвищення рівня.
Соматична патологія (незначне тимчасове підвищення, зазвичай до 100 Од/мл):
1. Стани, що супроводжуються регенеративними процесами в печінці – хронічний гепатит та цироз печінки;
2. Алкогольне ураження печінки.