Антитіла Ig G до фосфоліпідів (APHL Ig G) /P

Антитіла до фосфоліпідів (АФЛ) – це аутоімунні, або аутоантитіла класу IgG, дія яких спрямована проти основних компонентів клітинних мембран – фосфоліпідів і, відповідно, проти власних клітин та тканин організму. Фосфоліпіди можуть бути негативно зарядженими (фосфатидилсерин, кардіоліпін), позитивно зарядженими (фосфатидилінозитол і фосфатидилова кислота), нейтральними (фосфатидилхолін).

Клітинні мембрани відіграють важливу роль в ініціації процесів згортання крові. З аніонних (негативно заряджених) АФЛ фосфатидилсерин є найбільш антигенним. Фосфатидилсерин знаходиться на внутрішній поверхні тромбоцитів та клітинних мембран ендотелію судин. При активації клітин фосфатидилсерин переміщається на поверхню клітини та бере участь у формуванні кров'яного згустку (тромбу), входить у протромбіназний комплекс та відіграє фізіологічну роль у коагуляції.

Антитіла до фосфоліпідів (АФЛ) порушують нормальне функціонування ендотелію кровоносних судин, викликаючи васкулопатії (звуження судин) та утворення судинних тромбів. Взаємодія АФЛ з фосфоліпідами є складним феноменом, у реалізації якого важливу роль відіграють так звані кофактори. Один з них - бета-2-глікопротеїн, присутній у нормальній плазмі та циркулює в асоціації з ліпопротеїнами (аполіпопротеїн Н). Він має природну антикоагулянтну активність.

При АФС антифосфоліпідні антитіла зв'язуються ендотелієм судин у присутності бета-2-глікопротеїну, стимулюють синтез фактора Віллебранда, індукують активність тканинного фактора ендотеліальними клітинами, стимулюють процес гемокоагуляції. Високий рівень антифосфоліпідних антитіл характерний для антифосфоліпідного синдрому (АФС), при якому уражаються судини серця, головного мозку, нирок, печінки, надниркових залоз. У чоловіків високий титр антитіл до фосфоліпідів часто супроводжується ризиком розвитку тромбозу вен, інфаркту міокарда, а у жінок – повторними викиднями (частіше у 2 та 3 триместрі вагітності).

Антитіла до фосфоліпідів клітин ендотелію судин порушують рівновагу між системою, що згортає і протизгортає, у бік утворення тромбів. Подібні зміни мікроциркуляції при вагітності можуть призводити до порушення кровообігу також і в області плаценти і навіть відторгнення плода. Крім того, АФС може супроводжуватись порушенням мозкового кровообігу з розвитком інсульту, неврологічною патологією, ураженням шкіри (сітчасте ліведо, шкірні виразки). Частота виявлення антитіл до фосфоліпідів у здорових людей становить 2-4%, частіше літнього, ніж молодого віку.

Основні показання до призначення аналізу:

1. Рецидивуючі тромбози судин, тромбоемболії;

2. Тромбцитопенія;

3. Звичне невиношування вагітності (в/в загибель плода, викидні, прееклампсія);

4. Хибнопозитивна реакція Вассермана;

5. Колагенози (системний червоний вовчак, вузликовий періартеріїт).

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Матеріал: Сироватка крові.

Стабільність проби: Не більше 5 днів при температурі 2-8 °C за умови відсутності мікробної контамінації і не більше 6 місяців при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.

Метод: ІФА.

Аналізатор: Sinnowa ER-500.

Тест – система: Orgentec.

Референсні значення (норма):

Негативний: <10.0;

Позитивний: > 10.0.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

Первинний АФС:

1. Патологія судин – інсульти, інфаркти внутрішніх органів, гангрена кінцівок, тромбофлебіт (тромбоз глибоких вен кінцівок);

2. Звичне невиношування вагітності – рецидивні незрозумілі спонтанні аборти у І триместрі або внутрішньоутробна загибель плода у ІІ – III триместрі, розвиток HELLP-синдрому при патології вагітності (гемоліз, підвищення активності печінкових ферментів, зниження вмісту тромбоцитів).

Вторинний АФС:

1. Запальні, аутоімунні та інфекційні захворювання (ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит С, системний червоний вовчак);

2. Злоякісні пухлини;

3. Прийом лікарських засобів (оральні контрацептиви, психотропні засоби).