1 Опис
Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) є герпетичним лімфотропним вірусом з повсюдним поширенням, вражаючи близько 95 % населення до дорослого віку. Являючи собою етіологічний агент інфекційного мононуклеозу, викликає також лімфому Беркітта, назофарингеальну карциному, лімфопроліферативний синдром, пов'язаний з X-хромосомою, і синдром хронічної втоми.
Передача вірусу здійснюється, в основному, при контакті з виділеннями з інфікованої ротоглотки. Реплікація ВЕБ відбувається в епітелії ротоглотки в результаті вивільнення віріонів з інфікованих лімфоцитів та їх екскреції слиною. Інфекція у дітей часто протікає безсимптомно.
Інфекційний мононуклеоз, найчастіше, спостерігається у молодих людей, які раніше не мали контактів з вірусом. Після первинної інфекції, EBV залишається в організмі протягом усього життя в латентній формі.
У імунокомпетентних пацієнтів інфіковані В-лімфоцити знаходяться під контролем Т-лімфоцитів, тому, в більшості випадків, при реактивації інфекції перебіг захворювання залишається в субклінічній формі. У пацієнтів зі СНІДом клонування непогибаючих В-ліфоцитів може викликати розвиток лімфоми. Діагностика інфекційного мононуклеозу встановлюється на основі клінічних даних (лихоманка, фарингіт, аденопатії, гепатоспленомегалія), картині мазків периферичної крові (атипові лімфомоноцити) і серологічних тестах (гетерофільні антитіла та/або антитіла до). Інші патогенні збудники, такі як цитомегаловірус (ЦМВ), Toxoplasma gondii, віруси гепатитів, ВІЛ, можуть викликати клінічні та гематологічні прояви, подібні до інфекційного мононуклеозу (мононуклеозний синдром).
Підтвердження діагнозу гострої інфекції EBV, як правило, проводиться демонстрацією наявності гетерофільних антитіл у сироватці. Тим не менш, діагностичні труднощі можуть виникнути в тих випадках, коли відсутні гетерофільні антитіла, а клінічні прояви є нетиповими. Гетерофільні антитіла відсутні в 10–20 % випадків інфекційного мононуклеозу у дорослих, натомість у дітей спостерігається більш високий відсоток при інфекції із симптоматикою. У таких випадках підтвердження діагнозу ґрунтується на виявленні антитіл до специфічних білків ВЕБ: антиген вірусного капсиду (VCA) та антиген ранньої дифузії.
Наявність VCA IgM антитіл є необхідною умовою діагностики гострої інфекції. Первинна інфекція ВЕБ визначається серологічно ранньою появою антитіл IgM VCA (незабаром після клінічного початку), які досягають піку на 2 тижні, а потім настає поступове зниження до рівнів, що не піддаються виявленню.
Майже одночасно відбувається збільшення антитіл VCA IgG. Більшість пацієнтів з інфекційним мононуклеозом характеризується при першому тестуванні високими рівнями VCA IgG та IgM антитіл. Хоча VCA IgM зникають протягом 2–3 місяців від початку захворювання, то VCA IgG зберігаються на невизначений термін у здорових людей.
Існує ще одна категорія IgG антитіл до ядерного антигену EBV (EBNA), які з'являються в кровотоку після декількох тижнів або місяців від початку захворювання і зберігаються протягом довгого періоду часу або навіть усього життя.
У хворих з безсимптомною інфекцією виявлення EBNA IgG разом з антитілами VCA IgM і IgG використовується в диференціації ранньої стадії реконвалесценції від гострої фази інфекційного мононуклеозу.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Детальніше
3 Матеріал
Матеріал: Сироватка крові.
Детальніше
4 Стабільність проби
Стабільність проби: Не більше 5 діб при температурі 2-8 °C за умови відсутності мікробної контамінації і не більше 6 місяців при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Детальніше
5 Метод
Метод: ІФА.
Детальніше
6 Аналізатор
Аналізатор: Sinnowa ER-500.
Детальніше
7 Тест – система
Тест – система: EQUI.
Детальніше
8 Референсні значення
Референсні значення (норма):
Негативний: <= 0.8;
Сумнівний: 0.8-1;
Позитивний: >= 1.
Детальніше
9 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. У комплексі з іншими серологічними тестами – у діагностиці інфекційного мононуклеозу для оцінки стадії інфекції;
2. Лабораторне підтвердження діагнозу за клінічних підозр на гострий інфекційний мононуклеоз;
3. Діагностика лімфопроліферативних та онкологічних захворювань, що пов'язуються з вірусом Епштейна-Барр.
Детальніше
10 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Позитивний результат:
1. Гостра чи недавня (попередні 1 - 2 місяці) інфекція вірусом Епштейна-Барр;
2. Реактивація інфекції;
3. Хронічна активна інфекція вірусом Епштейна Барр.
Негативний результат:
1. Відсутність інфікування;
2. Інкубаційний період;
3. Ранні та пізні терміни пастінфекції;
4. Атипова первинна інфекція чи реактивація.
Детальніше
