Азот сечовини – аналіз крові, що відображає стан білкового обміну. Використовується для оцінки функції нирок. Підвищення вмісту в крові свідчить про порушення функції нирок.
Основні показання до застосування: гострі та хронічні захворювання нирок, серцева недостатність, тяжкі захворювання печінки.
Азотом сечовини крові (АСК) вважають азот, що міститься в кінцевих продуктах обміну білків, і зокрема сечовини. Крім сечовини небілковий азот походить також із креатиніну, сечової кислоти та ряду інших сполук. Велика частка азоту міститься в сечовині (в одній молекулі сечовини міститься 2 молекули азоту).
Сечовина утворюється в печінці з аміаку в процесі знешкодження і виводиться через нирки, становлячи 40-50% небілкового азоту крові.
Для обчислення азоту сечовини необхідно молекулярну масу сечовини (60) розділити коефіцієнт - 2,143. Дане значення набувають шляхом розподілу молекулярної маси сечовини на молекулярну масу 2-х атомів азоту (14 Х 2 = 28). 60:28 = 2,143. За АСК можна судити про надходження білків та про екскреторну функцію нирок, проте підвищення АСК є менш надійним показником уремії, ніж підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові.
Він дозволяє визначити функцію печінки, нирок, активний запальний процес, ревматичний процес, а також порушення водно-сольового обміну та дисбаланс мікроелементів. Біохімічний аналіз допомагає поставити діагноз, призначити та скоригувати лікування, а також визначити стадію захворювання.
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Матеріал: Венозна кров.
Метод: Кінетичний.
Аналізатор: Сobas С311, Сobas 6000 (модуль С501).
Тест – система: UREAL, Roche Diagnostics (Німеччина).
Референсні значення (норма):
Дорослі (18-60 років) 2.14-7.14 ммоль/л;
Дорослі (60-90 років) 2.86-8.21 ммоль/л;
Немовлята (< 1року) 1,43 - 6,78 ммоль/л;
Діти (> 1року) 1,79 - 6,43 ммоль/л.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Порушення функції нирок.
Інтерпретація результатів:
Підвищення значення:
1. Порушення функції нирок;
2. Зниження ниркової перфузії;
3. Застійна серцева недостатність;
4. Виснаження запасів солей і води при блюванні, проносі, підвищеному діурезі або потовиділенні;
5. Шок у поєднанні з підвищеним катаболізмом білка (шлунково-кишкова кровотеча, гострий інфаркт міокарда, стрес, опіки). Гострі чи хронічні інтрестиціальні захворювання нирок;
6. Обтурація сечових шляхів;
7. Дієта із високим вмістом білка.
Зниження значення:
1. Дієта з низьким вмістом білка та високим – вуглеводів;
2. Підвищена утилізація білка для синтезу (у пізні терміни вагітності, у дітей віком до 1 року, при акромегалії);
3. Парентеральне харчування;
4. Тяжкі захворювання печінки;
5. Отруєння ліками;
6. Порушення всмоктування (целіакія)