Мікроорганізми, що становлять нормальну мікрофлору сечостатевої системи, становлять її біоценоз.
У здорових чоловіків дистальні відділи уретри контаміновані грампозитивними коками та паличками у невеликій кількості. Проксимальні відділи уретри, простата та сім'явивідні канальці – стерильні.
Зміна чисельності того чи іншого виду мікроорганізмів або поява невластивих даному житлу бактерій ведуть до появи ознак інфекційно-запальних захворювань. Найчастіше спостерігаються уретрит, простатит.
Раціональний вибір антибіотиків – основа радикального лікування – можливий лише за допомогою мікробіологічної діагностики.
При виділенні певних мікроорганізмів проводиться другий важливий аналіз – антибіотикограма – визначення чутливості виявлених патогенів до антибактеріальних препаратів та бактеріофагів.
Підготовка пацієнта: Діагностичне дослідження проводиться до початку антибактеріальної терапії. При дослідженні уретри, що виділяється, збір матеріалу проводять до або не раніше 2 - 3 годин після сечовипускання.
Матеріал: Секрет простати.
Метод: Мікробіологічний.
Референсні значення (норма): Росту немає.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Неспецифічні запальні захворювання сечостатевих шляхів бактеріальної природи та контроль після лікування (на 7 – 14 день після відміни антимікробних препаратів).
Інтерпретація результатів:
У нормі немає зростання або ідентифіковано зростання умовно-патогенних мікроорганізмів у низькому титрі (до 10*4 КУО/ мл).
При патології виявляється зростання УПМ у діагностичному титрі (понад 10*4 КУО/ мл), S. agalactiae і S. pyogenes розцінюються як патогенні стрептококи, до них завжди визначається чутливість до антибіотиків незалежно від титру.