Ураження носа (риніт, синусит) нерідко обумовлені бактеріальною інфекцією: стрептокок, пневмокок, стафілокок (риніт), гемолітичний стрептокок (фарингіт).
Діагностика та раціональна терапія заснована на ідентифікації збудника та визначення його чутливості до антибіотиків. Це попереджає перехід гострого процесу до хронічного.
Збудники, що виділяються: умовно-патогенні мікроорганізми: S. pneumoniae та H. influenzae, M. catarrhalis, S. pyogenes, S. aureus, рідше грамнегативні бактерії сімейства ентеробактерій і гриби роду кандида.
Представники нормальної флори зелені стрептококи (S. viridans group), стафілококи (S. еpidermidis), непатогенні нейссерії (Neisseria sp.), непатогенні дифтероїди (Corynebacterium sp.), Candida sp. та деякі інші.
При виділенні певних мікроорганізмів проводиться другий важливий аналіз – антибіотикограма – визначення чутливості виявлених патогенів до антибактеріальних препаратів та бактеріофагів.
Підготовка пацієнта: Дослідження проводиться до початку антибактеріальної терапії.
Матеріал: Виділення з носа.
Метод: Мікробіологічний.
Референсні значення (норма): Росту немає.
Основні показання до призначення аналізу:
Тонзиліт, фарингіт, синусит (риносинусит), епіглоттит.
Інтерпретація результатів:
У нормі виділяються сапрофітні бактерії або умовно-патогенні в низькому титрі (< 10*4 КУО/мл). При захворюванні виділяються етіологічно значущі бактерії в діагностичному титрі (> 10*4 КУО/мл). За відсутності зростання дослідження рекомендовано повторити, оскільки матеріал може бути некоректно зібраний.