Мікози - інфекційні захворювання шкіри, що викликаються грибами. Гриби належать до рослинних паразитів, яких налічується понад 100 000 видів. З них кілька сотень видів патогенні для людини та тварин. До цієї групи належать більшість дерматоміцетів – збудників мікозів. Виділяють облігатно-патогенні (трихофітони, мікроспоруми, епідерміфітон) та умовно-патогенні гриби (дріжджоподібні гриби роду Candida та плісняві гриби).
Грибкові захворювання шкіри (дерматомікози), викликані патогенними грибами дерматоміцет (дерматофіт), ділять на 4 групи.
Перша група – кератомікоз. Збудники паразитують у поверхневих частинах рогового шару шкіри або на кутикулі волосся. До цієї групи відносяться висівковий лишай, еритразму, вузлова трихоспорія і пахвовий трихомікоз.
Друга група – епідермомікози. Збудники паразитують також у роговому шарі, не рідко вражають нігті, але, на відміну від збудників кератомікозів, викликають запальну реакцію з боку шарів шкіри нижче. До цієї групи належать: епідермофітія пахова, епідермофітія стоп і поверхневі дріжджові ураження шкіри та слизових оболонок (кандидамікози).
Третя група – трихомікоз. Від збудників епідермомікозів вони відрізняються властивістю вражати не тільки нігті, а й волосся, проростаючи при цьому в їх кутикулу і проникаючи в кіркову речовину волосся. Цю групу складають: трихофітія, мікроспорія та парша.
Четверта група – глибокі дермтомікози: актиномікоз, глибокий бластомікоз, хромомікоз, споротрихоз, а також вісцеральні форми кандидамікозу та мікози, зумовлені деякими цвільовими грибами.
Джерелом зараження при грибковому захворюванні є хвора людина чи тварина.
Шляхи зараження: найчастіше безпосередній контакт з хворою людиною або твариною, проте нерідко інфікування відбувається за рахунок непрямого контакту при користуванні речами (головними уборами, гребінцями, щітками, ножицями, взуттям та ін.), що були у вжитку хворого, або предметами догляду за тваринами.
Виявлення структур грибів у пробах, взятих із уражених ділянок шкіри чи нігтів, дозволяє підтвердити наявність грибкового ураження.
Для точного визначення роду та виду збудника вдаються до одержання культури гриба. Для цього проводять посів патологічного матеріалу на живильні середовища.
Підготовка пацієнта:
Спеціальної підготовки до проведення дослідження грибок не потрібно. Пацієнтам за добу до дослідження не рекомендується використовувати будь-які засоби догляду, шкіру необхідно очищати чистою водою. Виключити використання засобів для укладання волосся, лаку для нігтів. За кілька діб необхідно припинити використання протигрибкових препаратів, як зовнішнього, так і внутрішнього застосування, оскільки їхня дія може вплинути на точність результатів аналізів.
Матеріал: Залежно від ділянки ураження – волосся, нігтьові пластинки, лусочки шкіри з вогнищ ураження.
Інтерференція: Протимікотичні засоби.
Метод: Мікроскопія.
Референсні значення (норма): У нормі клітини патогенних грибів не виявляють.
Основні показання до призначення аналізу:
Першими ознаками грибкового ураження є тріщини на шкірі, свербіж та лущення. За таких симптомів дерматолог призначає мікробіологічне дослідження зіскрібків шкіри.
Дослідження нігтьової пластини на наявність грибкових захворювань проводиться з появою перших змін: потемніння та зміни структури нігтьової пластини.
Аналіз волосся на клітини патогенних грибів призначається дерматологом при появі у людини наступних симптомів:
1. Лущення ділянки волосистої частини голови, розташованого, як правило, у скроневій, тім'яній областях або на маківці;
2. Лусочки, що оточують волосся;
3. Ламкість волосся (при мікроспорії вони самостійно обламуються на ураженій ділянці на рівні до 6 мм від кореня);
4. Почервоніння шкіри у вогнищі ураження.
Інтерпретація результатів:
Позитивний результат:
1. Кератомікози;
2. Епідермомікози;
3. Трихомікоз;
4. Дерматомікози;
5. Дерматомікоз за наявності відповідної клінічної картини.
Негативний результат:
1. Відсутність клітин патогенних грибів у досліджуваному матеріалі;
2. Хибнонегативна відповідь внаслідок порушення правил взяття та зберігання матеріалу.