Естріол є естрогеном, що переважає в крові та сечі вагітних жінок. Більшість циркулюючого естріолу є продуктом фетоплацентарного комплексу, утворюючись з попередника (16-а-гідроксидегідроепіандростерону), що синтезується в наднирниках плодах і перетворюється на естріол печінкою плода і плацентою.
Нормальний рівень вироблення цього гормону є показником цілісності фетоплацентарного комплексу та гарного стану плоду. Більшість циркулюючого естріолу представлено в кон'югованій формі, яка виводиться із сечею, при цьому вільний естріол (некон'югований) становить близько 9% від загальної кількості. При нормальному розвитку плоду вироблення естріолу поступово зростає, досягаючи максимуму на 36 тижні вагітності.
Поетапний моніторинг рівнів естріолу при вагітності з підвищеним ризиком має більше клінічного значення, ніж одноразове визначення, і дозволяє проводити раннє терапевтичне втручання. Стійко низькі рівні естріолу або різке зниження передбачають виникнення порушень у плода.
Комбіноване визначення некон'югованого естріолу, хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ) та альфа-фетопротеїну (АФП) у другому триместрі вагітності – дослідження, відоме як потрійний тест – корисне, поряд з іншими клінічними даними матері, в оцінці ризику хромосомних аномалій плода при народженні.
Підготовка пацієнта: При здачі біологічного матеріалу пацієнтка повинна вказувати дату останньої менструації гестозу (термін вагітності).
Інтерферуючі фактори: Визначення лише рівня естріолу вільного не є достатньо інформативним. Значення естріолу можуть бути нормальними при деяких видах вагітності з підвищеним ризиком. Низький рівень естріолу вільного спостерігається і у випадках сульфата плацентарної недостатності, за наявності здорового плода, а також зниження Е3 може виникати у жінок, які живуть у високогірних районах, за наявності анемії, тяжких захворювань печінки.
Гетерофільні антитіла, присутні у сироватці вагітних жінок, можуть взаємодіяти з імуноглобулінами, що входять до складу компонентів реагенту, і видавати хибнозавищені або хибнозанижені результати.
Матеріал: Венозна кров.
Стабільність проби: Сироватка залишається стабільною протягом 7 днів при 2–8 °C. Сироватка може зберігатися при температурі -20 °C протягом 6 місяців. Необхідно уникати дворазового розморожування та повторного заморожування!
Метод дослідження: ІФА (імуноферментний аналіз).
Аналізатор: Sinnowa ER-500.
Тест – система: DRG.
Референсні значення (норма):
Естріол вільний,, нг/мл | Вагітні | |
12 тиж.. 13 тиж.. 14 тиж.. 15 тиж.. 16 тиж.. 17 тиж.. 18 тиж.. 19 тиж.. 20 тиж.. 21 тиж.. 22–23 тиж.. 24–25 тиж.. 26–27 тиж.. 28–29 тиж.. 30–31 тиж.. 32–33 тиж.. 34–35 тиж.. 36–37 тиж.. 38–39 тиж.. 40–42 тиж. | 0,3 — 1,0 нг/мл; 0,3 — 1,1 нг/мл; 0,4 — 1,6 нг/мл; 1,0 — 4,4 нг/мл; 1,4 — 6,5 нг/мл; 1,5 — 6,6 нг/мл; 1,6 — 8,5 нг/мл; 1,9 — 11,0 нг/мл; 2,1 — 13 нг/мл; 2,6 — 14,0 нг/мл; 2,7–16 нг/мл; 2,9–17 нг/мл; 3,0–18,0 нг/мл; 3,2–20,0 нг/мл; 3,6–22,0 нг/мл; 4,6–23,0 нг/мл; 5,1–25,0 нг/мл; 7,2–29,0 нг/мл; 7,8–37,0 нг/мл; 8,0–39,0 нг/мл. | |
Двостатева вагітність | ||
22–23 тиж. 24–25 тиж. 26–27 тиж. 28–29 тиж. 30–31 тиж. 32–33 тиж. 34–35 тиж. 36–37 тиж. 38–39 тиж. | 3–18 нг/мл; 3–20 нг/мл; 4–21 нг/мл; 4–22 нг/мл 5–25 нг/мл; 6–39 нг/мл; 7–39 нг/мл; 9–38 нг/мл; 13–40 нг/мл. |
Основні показання до призначення аналізу:
1. Вік матері старше 35 років;
2. Вік батька старше 45 років;
3. Сімейне носійство хромосомних хвороб;
4. Пороки розвитку у попередніх дітей;
5. Радіаційне опромінення одного з подружжя;
6. Прийом цитостатиків чи антиепілептичних препаратів;
7. Звичне невиношування;
8. Виявлення при УЗД маркерів, таких як кальцинати у плаценті, гіпотрофія плода та ін;
9. Діагностика стану фетоплацентарного комплексу з 12-15 тижнів вагітності (рекомендується щотижневе дослідження);
10. Диференціація переношеної та пролонгованої вагітності.
Інтерпретація результатів:
Низькі значення естріолу вільного (< 0,4 ММ):
1. Спостерігаються при синдромі Дауна та трисомії 18, а також свідчать про ризик затримки росту плода, загибелі плода, прееклампсією, Rh-імунізацією;
2. Рівень вільного естріолу також може знижуватися за наявності живого плоду з аненцефалією.
Підвищений рівень:
1. Багатоплідна вагітність;
2. Великий плід;
3. Захворювання печінки (зниження білковосинтезуючої функції).
Знижений рівень:
1. Фетоплацентарна недостатність;
2. Загроза переривання вагітності чи передчасних пологів;
3. Міхурний замет;
4. Переношена вагітність;
5. Гіпоплазія надниркових залоз плода;
6. Аненцефалія плода;
7. Синдром Дауна;
8. Внутрішньоутробна інфекція;
9. Прийом таких препаратів як глюкокортикоїди, антибіотики.