Феритин

Являє собою білок сферичної форми - апоферитин, в ядрі якого знаходиться комплекс гідроксиду та фосфату заліза. Одна молекула феритину може містити до 4000 молекул заліза. Феритин синтезується у клітинах органів РЕС (ретикуло-ендотеліальна система). Міститься у всіх клітинах тіла та рідинах організму. Найбільш багаті ним попередники еритроцитів у кістковому мозку, макрофаги та ретикулоендотеліальні клітини печінки; також виявляється у слизовій оболонці кишечника та у плазмі.

Включення заліза до його складу вимагає окислення Fe 2+ Fe3+. У фізіологічних умовах метаболізму заліза феритин відіграє важливу роль у підтримці заліза у розчинній, нетоксичній та біологічно корисній формі. В результаті полімеризації розчинного феритину утворюється нерозчинний гемосидерин. Феритин сироватки містить 20 - 25% заліза; його концентрація - гарний показник запасів заліза у здорових людей і при неускладнених залізодефіцитних станах.

Під час вагітності рівень феритину може поступово знижуватися, на 50% до 20-го тижня, на 70% у третьому триместрі вагітності. В умовах гострого запалення підвищений рівень сироваткового феритину може не тільки відображати кількість заліза в організмі, але й прояв острофазної відповіді, оскільки феритин є одним з острофазних білків. Тим не менш, якщо у пацієнта дійсно є дефіцит заліза, острофазне підвищення трансферину не буває значним. При станах із надлишком заліза та деяких хронічних захворюваннях феритин сироватки не дозволяє правильно оцінити запаси доступного для обміну заліза.

Крім використання як показник запасів заліза в організмі, визначення концентрації феритину важливе для диференціальної діагностики залізодефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань (анемії, що супроводжує інфекційні, ревматичні та пухлинні захворювання). Одним із основних механізмів анемії хронічних захворювань є перерозподіл заліза в клітини макрофагальної системи, що активується при запальних (інфекційних та неінфекційних) або пухлинних процесах. Залізо накопичується в макрофагах у вигляді феритину, перенесення його від феритину до трансферину порушується, що спричиняє зниження рівня сироваткового заліза. У цих умовах помилковий діагноз залізодефіцитної анемії та призначення препаратів заліза (парентерально) може призвести до розвитку вторинного гемосидерозу та посилення становища хворого.

Диференціальна діагностика істинного та перерозподільного дефіциту заліза можлива лише за умови визначення рівня сироваткового феритину. При онкопатології, особливо пухлинних та метастатичних ураженнях кісткового мозку, феритин є своєрідним пухлинним маркером. До тимчасового значного підвищення рівня сироваткового феритину призводить надмірне надходження заліза після трансфузій або гемодіалізу.

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Матеріал: Венозна кров.

Метод: Імунохімічний з електрохемілюмінесцентною детекцією.

Аналізатор: Сobas С311, Сobas 6000 (модуль С501).

Тест – система: FERR, Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Діти:
до 1 місяця: 150,0 – 450,0 нг/мл;
2–3 місяці: 80,0 – 500,0 нг/мл;
4 місяці -16л: 20,0 - 200,0 нг/мл.

Жінки: 13,0 – 150,0 нг/мл;

Чоловіки: 30,0 – 400,0 нг/мл.

Коефіцієнт перерахунку:
нг/мл = мкг/л.

Основні показання до призначення аналізу:

1. Підозра на гемохроматоз;
2. Диференційна діагностика анемії;
2. Пухлини;
3. Хронічні інфекційні та запальні захворювання.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

1. Надлишок заліза при гемохроматозі;
2. Патологія печінки (у т. ч. алкогольний гепатит);
3. Гострий лімфобластний та мієлобластний лейкоз;
4. Гострі та хронічні інфекційно-запальні захворювання (остеомієліт, легеневі інфекції, опіки, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
5. Лімфогранульоматоз;
6. Рак молочної залози;
7. Голодування;
8. Прийом оральних контрацептивів.

Зниження значення:

1. Дефіцит заліза (залізодефіцитна анемія);
2. Целіакія.