Імуноглобулін М (IgM)

Імуноглобуліни класу M (IgM) є одним з важливих ізотипів антитіл, синтезованих хребетними. Вони є найбільшими антитілами і відіграють ключову роль у первинній імунній відповіді на антиген.

Сироватковий імуноглобулін М бере активну участь в гострому інфекційному процесі, будучи першим показником імунної відповіді при контакті організму з антигеном. IgM вважається найдавнішим класом антитіл. У нормі IgM становить 5–10% від усіх імуноглобулінів плазми та синтезується лімфоцитами B у відповідь на первинне стимулювання антигеном. Більшість циркулюючого в крові IgM існує у формі пентамерів, що містять 10 антигензв'язуючих ділянок. 

Основна функція IgM полягає в аглютинації клітин, що експонують антигени, а також активації комплементарної системи. IgM входить до складу антиген-специфічного рецептора В-лімфоцитів. На поверхні клітини IgM представлений у мономерній формі з додатковим гідрофобним доменом.

Після активації B- лімфоцити виробляють пентамерний IgM, а потім перемикаються на синтез IgG або інших класів імуноглобулінів. IgM є першим бар'єром для інфекції, володіючи не високою, але достатньою специфічністю до антигену завдяки своїй пентамерній структурі, яка дозволяє одночасно зв'язувати п'ять молекул антигену та викликати аглютинацію мікробних клітин. 

IgМ бере активну участь у захисті організму від патогенів, причому його швидка реакція на інфекцію робить його важливим маркером стану імунної системи та контролю за терапією різних захворювань, таких як вірусні та бактеріальні інфекції, аутоімунні захворювання, а також онкологічні захворювання. Визначення рівня IgM у крові дозволяє оцінити імунний статус організму та ефективність терапії.

Показання для визначення IgM :

• оцінка ступеню імунодефіциту ( гострі вірусні та бактеріальні інфекції);
• аутоімунні захворювання;
• оцінка ефективності препаратів імуноглобулінів;
• захворювання печінки;
• внутрішньоутробні інфекції плода;
• пухлини;
• паразитарні інфекції.

Підвищення імуноглобуліну М в крові:

• Аутоімунні захворювання.
• Гострі вірусні гепатити.
• Цироз печінки.
• Гострі бактеріальні, грибкові, паразитарні та вірусні інфекції.
• Дисгаммаглобулінемія.
• Внутрішньоутробні інфекції у новонароджених;

Зниження імуноглобуліну М в крові:

• Агаммаглобулінемії, гипогаммаглобулінемії, дисгаммаглобулінемії.
• Кишкові та ниркові синдроми втрати білка.
• Синдроми втрати білка.
• Стан після спленектомії.
• Вплив іонізуючого випромінювання.
• Хронічна вірусна інфекція.
• Лікування цитостатиками і імунодепресантами.
• Недостатність гуморального імунітету.

Матеріал: Сироватка крові.

Метод: Імунотурбодиметричний.

Аналізатор: Cobas C311.

Тест система: IGM, Roche Diagnostics (Німеччина).

Референтні значення: г/л.