1 Опис
Креатинкіназа-МВ (Креатінфосфокіназа-МВ) - ізофермент креатинкінази, найбільш характерний для тканини серцевого м'яза.
Молекула креатинкінази складається з двох різних субодиниць: В (від "brain" - мозкова) і М (від "muscle" - м'язова). Активною формою креатинкінази є димер, який, відповідно, може існувати в 3 варіантах ізоферментів: ізофермент КФК-ВВ (або КК-1) - характерний для мозку, шлунка, кишечника, сечового міхура та легень; ізофермент КФК-МВ (або КК-2) міститься переважно в міокарді; ізофермент КФК-ММ (або КК-3) міститься головним чином у скелетних м'язах.
Специфічна для серцевого м'яза КФК-МВ становить 25-46% креатинкіназної активності міокарда і як мінорний компонент міститься в скелетних м'язах (менше 5% креатинкіназної активності). Визначення активності КФК-МВ має особливе значення для діагностики інфаркту міокарда та моніторингу постінфарктного стану, дозволяючи оцінити обсяг ураження та характер відновлювальних процесів у серцевому м'язі. Це специфічний та чутливий ранній маркер інфаркту міокарда. КФК-МВ - перший фермент, активність якого зростає у сироватці після інфаркту (вже в перші години після нападу болю). Зазвичай пік КФК-МВ досягається через 24 години після нападу болю. Потім, оскільки період її виведення з крові короткий, значення швидко повертаються до передінфарктного рівня (до 3-го дня або раніше), тому в частині випадків рівень КФК-МВ може бути в межах нормальних значень вже через 48 годин після інфаркту. Середній рівень збільшення активності КФК-МВ при інфарктах - у 10-25 разів більший за верхню межу референсних значень (норми).
Ступінь збільшення залежить від ступеня пошкодження міокарда, локалізації інфаркту та методу визначення, що використовується. КФК-ММ також зростає після інфаркту, але трохи пізніше, зазвичай, у 7-12 разів від верхньої межі референсних значень. Характерна динаміка – зростання та падіння КФК-МВ – практично завжди показова для інфаркту міокарда. Після успішного застосування тромболітиків та реперфузії коронарних судин динаміка зміни активності ферментів крові відрізняється від картини у пацієнтів, які не піддавалися реперфузії. Ферменти вимиваються із зони ушкодження, зумовлюючи зростання їхньої активності в циркулюючій крові в період від 1 до 4 годин. В основному, пік загальної КФК та КФК-МВ спостерігається на 12 годин раніше, ніж у пацієнтів, які не піддавалися перфузії.
Рівень КФК-МВ доцільно дослідити в комплексі з визначенням активності загальної креатинкінази, оскільки важливим критерієм оцінки є відсоткове співвідношення: (активність КФК-МВ/загальна активність КФК) х 100%. При інфаркті міокарда це співвідношення перевищує 5-6%. Певне збільшення КФК-MB (але менше 5-6% від загальної активності креатинкінази в сироватці) можна виявити в сироватці при запальних та дегенеративних м'язових захворюваннях, травматичних ураженнях, станах шоку, інтоксикації, делірію, гіпотиреоїдизму, гострого психозу, у жінок безпосередньо .
Діагноз ушкодження міокарда підтверджується наявністю характерної тимчасової динаміки змін активності КФК-МВ, з питомою активністю >5% від загальної активності КФК, у поєднанні з даними клінічних спостережень. Результати визначення активності КФК-МВ можуть залежати від методу дослідження і реагентів, тому при дослідженні зміни активності КФК-МВ в динаміці для збереження спадкоємності результатів необхідно проводити дослідження одним і тим же методом в одній і тій же лабораторії. Порівняння таких результатів буде коректнішим.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Детальніше
3 Матеріал
Матеріал: Венозна кров.
Детальніше
4 Метод
Метод: Кінетичний.
Детальніше
5 Аналізатор
Аналізатор: Сobas С311, модуль Сobas 501.
Детальніше
6 Тест – система
Тест – система: СК-МВL, Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
7 Референсні значення
Референсні значення (норма): До 25,0 ОД/л.
Детальніше
8 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Рання діагностика інфаркту міокарда;
2. Диференціальна діагностика інфаркту міокарда з інфарктом легені або приступом неускладненої стенокардії.
Детальніше
9 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення значення:
1. Інфаркт міокарда: зростання активності спостерігається через 2-4 години після інфаркту, максимум активності досягається через 12-24 години; на третю добу активність ізоферменту повертається до нормальних значень. Відсутність нормалізації значень свідчить про виникнення нових вогнищ некрозу у серцевому м'язі;
2. М'язова дистрофія;
3. Синдром Рейне;
4. Шок;
5. Отруєння;
6. Інфекції з ураженням міокарда.
Детальніше
