Онкомаркер Бета-2-мікроглобулін (β2-mikroglobulin) /P

Бета-2-мікроглобулін, це невід'ємна частина клітин, що розміщується на їх поверхні та присутня у різноманітних фізіологічних рідинах організму. Цей білок привертає увагу через його важливу функцію в контексті різних патологічних станів.

Підвищений вміст бета-2-мікроглобуліну в крові часто асоціюється з онкологічними захворюваннями, такими як мієлома, лейкемія та лімфома, а також із запальними процесами. Усередині нирок бета-2-мікроглобулін фільтрується через ниркові клубочки і потім всмоктується нирковими канальцями. Нормально в сечі є лише невелика кількість цього білка. Однак при пошкодженні або інфекції ниркових канальців концентрація бета-2-мікроглобуліну може збільшуватися через зменшення зворотного всмоктування. У пацієнтів, які зазнали діалізу через ниркові захворювання, бета-2-мікроглобулін може формувати довгі молекулярні ланцюжки, утворюючи відкладення в суглобах і тканинах, що супроводжується болями. Цей стан відомий як амілоїдоз, пов'язаний з діалізом.

Підвищені рівні бета-2-мікроглобуліну також можуть спостерігатися в цереброспінальній рідині при лейкемії, лімфомі та хронічних захворюваннях, таких як множинний склероз та вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), що впливає на мозок. Ці зміни у рівнях бета-2-мікроглобуліну є важливими індикаторами, застерігаючи про можливі патології.

Підготовка пацієнта:

• Виключити жирову їжу з раціону протягом 24 годин до дослідження.

• Виключити фізичну та емоційну перенапругу за 30 хвилин до дослідження.

• Не курити 3 години до дослідження.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: Імунохемілюмінесцентний аналіз.

Одиниці виміру: Мг/л.(міліграм на літр).

Основні показання до призначення аналізу:

• У разі встановлення діагнозу "множинна мієлома" для того, щоб встановити, на якій стадії перебуває хвороба, і для періодичного моніторингу ефективності лікування. Крім того, це дослідження часто необхідне при лейкемії та лімфомі для допомоги у прогнозуванні подальшого розвитку хвороби.

• При симптомах дисфункції нирок та у випадках, коли потрібно визначити, чи зачіпає хворобу капсули ниркового клубочка чи ниркові канальці.

• При періодичному обстеженні пацієнтів із трансплантованими нирками та пацієнтів, які контактували з підвищеними концентраціями кадмію та ртуті.

• При підозрі, що такі хвороби, як лейкемія та лімфома, впливають на центральну нервову систему.

Референсні значення: 0,61-2,29 мг/л.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

• Підвищений рівень бета-2-мікроглобуліну вказує на наявність проблеми, проте не дозволяє діагностувати будь-яку хворобу. Результати аналізу відображають активність хвороби та величину пухлинної маси.

• Якщо рівень бета-2-мікроглобуліну в крові значно підвищений при діагнозі "множинна мієлома", "лейкемія" або "лімфома", прогноз захворювання несприятливий.

• Підвищення рівня бета-2-мікроглобуліну після трансплантації нирки іноді свідчить про початок відторгнення штучного органу. На початок дисфункції нирок може вказувати підвищення рівня бета-2-мікроглобуліну внаслідок контакту з високими концентраціями кадмію і ртуті.

• Збільшення вмісту бета-2-мікроглобуліну в цереброспінальній рідині при таких захворюваннях як лейкемія або ВІЛ/СНІД свідчить про те, що хвороба торкнулася центральної нервової системи.

Зниження значення:

• Низькі показники бета-2-мікроглобуліну вважаються нормою.

• Зниження концентрації білка при лікуванні множинної мієломи вказує на позитивну реакцію у відповідь на лікування, незмінний або зростаючий рівень – на неефективність терапії.

При наявних ознаках ниркових захворювань підвищений рівень бета-2-мікроглобуліну в крові та знижений рівень його у сечі свідчить про те, що причина розладу пов'язана з дисфункцією капсул ниркового клубочка. Якщо ж рівень бета-2-мікроглобуліну низький у крові та, навпаки, високий у сечі, то цілком імовірно, що причина патології полягає у пошкодженні ниркових канальців.