Онкомаркер (PSA) Простато-специфічний антиген загальний (ПСА заг.)

ПСА – глікопротеїд, що виділяється клітинами епітелію канальців передміхурової залози. У зв'язку з тим, що ПСА утворюється в парауретральних залозах, тільки дуже малі кількості його можуть виявлятися у жінок. Період напівжиття ПСА становить 2-3 дні. 

Значне підвищення рівня ПСА в сироватці іноді виявляється при гіпертрофії передміхурової залози, а також при запальних її захворюваннях, затримка сечі також може викликати більш менш виражений і тривалий підйом. Тест використовується для визначення загального ПСА паралельно з пальцевим ректальним обстеженням (ПРО) як один із способів виявлення раку передміхурової залози у чоловіків віком від 50 років або старше. 

Для діагностики раку передміхурової залози необхідне проведення біопсії простати. Тест також показаний для системного вимірювання ПСА з метою моніторингу пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями. Моніторинг концентрації ПСА забезпечує більш раннє виявлення рецидиву та метастазування, ніж інші методи. При цьому зміни навіть у межах норми є інформативними. 

Після тотальної простатектомії ПСА не повинен виявлятися, його виявлення свідчить про залишкову пухлинну тканину, регіональні або віддалені метастази. Слід враховувати, що залишкова концентрація лежить у межах від 0,05 до 0,1 нг/мл, будь-яке перевищення цього рівня вказує на рецидив. Рівень ПСА визначають не раніше ніж через 60-90 днів після операції у зв'язку з можливими хибнопозитивними результатами через незавершений кліренс ПСА, що був у крові до простатектомії. 

За ефективної променевої терапії рівень ПСА повинен знижуватися протягом першого місяця в середньому на 50%. Його рівень знижується і під час проведення ефективної гормональної терапії. Контроль за рівнем ПСА у хворих з лікованим раком передміхурової залози слід проводити кожні 3 місяці, що дозволяє своєчасно виявити відсутність ефекту від терапії. Клінічна цінність визначення ПСА у крові значно зростає щодо різних його форм, співвідношення яких відповідає виду патологічного процесу, що протікає в передміхуровій залозі. 

У сироватці крові ПСА міститься у двох формах: вільної та пов'язаної з різними антипротеазами. При раку залози в клітинах пухлини не тільки підвищується продукція ПСА, а й значно зростає синтез сполучних білків, внаслідок чого збільшується кількість пов'язаної та знижується вміст вільної фракції ПСА зі збільшенням загальної концентрації цього антигену. В результаті вміст вільної фракції ПСА у сироватці крові при раку передміхурової залози значно нижчий, ніж у нормі та при доброякісному процесі. На цьому заснована диференціальна діагностика раку та гіперплазії цього органу.

Сутність дослідження полягає в паралельному визначенні загального ПСА та вільної фракції ПСА, та розрахунку відсотка їх співвідношення:

Вільний ПСА/ Загальний ПСА x 100%.
Визначення вільної фракції ПСА показано зі збільшенням загального ПСА. При значеннях цього співвідношення нижче 15% потрібно проведення УЗД та біопсії. Якщо цей показник вищий за 15 %, необхідні спостереження та повторне обстеження через 6 місяців.

Підготовка пацієнта: Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю та куріння.

Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 годин (вісім) після останнього введення біотину.

Вплив урологічних маніпуляцій на рівень ПСА:

1. Ректороманоскопія може спричинити незначне підвищення рівня показника;

2. Проведення масажу передміхурової залози може спричинити незначне підвищення рівня показника у деяких пацієнтів;

3. Трансуретральна резекція зумовлює значне підвищення рівня показника (взяття венозної крові для дослідження рекомендується проводити щонайменше через 6 тижнів після цієї маніпуляції);

4. Біопсія передміхурової залози обумовлює значне збільшення (взяття венозної крові для дослідження рекомендується проводити щонайменше через 6 тижнів після даної маніпуляції);

5. Ультразвукове дослідження передміхурової залози може зумовлювати підвищення показника у поодиноких пацієнтів;

6. Цистоскопічне дослідження з використанням гнучких цистоскопів не змінює рівень ПСА, а використання жорстких цистоскопів може призводити до підвищених рівнів ПСА.

Рівень ПСА, який визначається після закінчення курсу гормональної терапії, не завжди відображає характер розвитку пухлинного процесу. Антиандрогенні препарати можуть викликати зниження рівня ПСА за наявності залишкових ознак захворювання.

Матеріал: Забір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Плазма, оброблена Li-гепарином, K3-ЕДТА та цитратом натрію. При використанні цитрату натрію отримані значення мають бути скориговані – збільшені на 10 %.

Стабільність проби: 5 днів при температурі 2-8 °C та один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.

Метод: Електрохемілюмінесцентний.

Аналізатор: Сobas e411.

Тест – система: PSA Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Коефіцієнт перерахунку:

МО/мл х 1,21 = нг/мл;

нг/мл х 0,83 = МО/мл.

Основні показання до призначення аналізу: 

Доброякісні та злоякісні захворювання передміхурової залози, моніторинг перебігу та ефективності лікування пацієнтів з карциномою передміхурової залози або одержують гормональне лікування.

Інтерпретація результатів:

Підвищення рівня ПСА:

1. Рак передміхурової залози (близько 80% випадків);
2. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (невелике підвищення);
3. Запалення чи інфекція у простаті;
4. Ішемія чи інфаркт простати;
5. Еякуляція напередодні дослідження;
6. Хірургічне втручання, травма чи біопсія передміхурової залози.