Панкреатична альфа-амілаза

Розрізняють два типи α-амілаз: панкреатичний тип (P-тип) та слинний тип (S-тип). Оскільки джерелом амілази P-типу може бути виключно підшлункова залоза, панкреатична амілаза є органоспецифічним ізоферментом. Амілаза S-типу може синтезуватися у багатьох місцях. Крім слинних залоз вона може виявлятися у сльозі, поті, амніотичній рідині, легенях, яєчках та епітелії фалопієвих труб. Через недостатність специфічності клінічних симптомів ураження підшлункової залози визначення ферментів має важливе значення в діагностиці її захворювань. Визначення α-амілази підшлункової залози замість загальної амілази тут є кращим. Визначення α-амілази підшлункової залози підходить для діагностики та спостереження за станом пацієнтів з гострим панкреатитом та загостреннями при хронічному панкреатиті. Що стосується клінічної чутливості та специфічності, то діагностична цінність α-амілази підшлункової залози можна порівняти з цінністю ліпази, широко відомого ферменту підшлункової залози. Чутливість α-амілази підшлункової залози на 38% вище, ніж у загальної амілази при діагностиці гострого панкреатиту, коли широко відоме триразове перевищення нормальних показників використовується як критерій. Коли відбувається пошкодження підшлункової залози, як при панкреатиті, або якщо панкреатична протока блокується каменем або пухлиною, панкреатична амілаза (P-тип) починає у великій кількості потрапляти в кровотік. Підвищення слинної амілази у своїй немає. Невеликі кількості амілази утворюються також у яєчниках, кишечнику та скелетній мускулатурі.

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Матеріал:

• Сироватка, плазма: Li-гепарин; плазма;
• Сеча: Здійсніть забір сечі без використання добавок.

Обмеження: 

Залишкова активність α-амілази слинних залоз становить приблизно 3 %. У поодиноких випадках дуже висока активність α-амілази слинних залоз може призвести до підвищених показників α-амілази підшлункової залози.
Лікарські засоби на основі ікодекстрину можуть призвести до занижених значень амілази. Каптоприл, кортикостероїди, оральні контрацептиви, фуросемід, ібупрофен, наркотичні анальгетики здатні підвищувати рівень амілази.
У поодиноких випадках гаммапатія певного типу IgM (хвороба Вальденстрема – макроглобулінемія) може призвести до отримання некоректних результатів.
У пацієнтів з макроамілазою можуть спостерігатися підвищені показники p-амілази. Дані завищені показники не є наслідком недостатнього пригнічення амілази слинних залоз в імунному комплексі сироватки крові. Вони викликані підвищеним рівнем вмісту p-амілази, оскільки імунний комплекс не піддається клубочковій фільтрації.
Підвищений рівень p-амілази не є діагностичною ознакою панкреатиту. Тим не менш, виявлення підвищеного рівня p-амілази у сечі підтверджує панкреатит, захворювання або рак підшлункової залози. Підвищений холестерин може спричиняти занижений рівень панкреатичної амілази.

Сеча:

Лікарські засоби: Застосування звичайних лікарських засобів у терапевтичних дозах не надає значного впливу на результати.
Винятки: Результати вимірювань були нижчими приблизно на 15 % при концентрації аскорбінової кислоти 22.7 ммоль/л (400 мг/дл).
Оцінка отриманих результатів дослідження з діагностичною метою повинна проводитися з урахуванням історії хвороби пацієнта, результатів клінічного обстеження та інших даних.

Стабільність проби:

• Стабільність у сироватці або плазмі: 7 днів при 15-25 °C, 1 місяць при 2-8 °C;
• Стабільність у сечі: 2 дні при 15-25 °C, 10 днів при 2-8 °C.

Метод: Ферментативний колориметричний.

Аналізатор: Сobas С311, модуль Сobas 501.

Тест – система: AST, Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Коефіцієнт перерахунку: Од/л х 0.0167 = мккат/л.

Основні показання до призначення аналізу:

1. При підтвердженні діагнозу "гострий" або "хронічний панкреатит";
2. При підозрі захворювання слинних залоз і яєчників чи бронхів.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

1. Гострий панкреатит;
2. Хронічний панкреатит;
3. Декомпенсація цукрового діабету – діабетичний кетоацидоз як через високий рівень цукру, так і через супутнє залучення до патологічного процесу підшлункової залози;
4. Травма підшлункової залози;
5. Рак підшлункової залози;
6. Закупорка (камінням, рубцем) панкреатичної протоки;
7. Гострий апендицит, перитоніт;
8. Перфорація (прободіння) виразки шлунка;
9. Гострий холецистит – запалення жовчного міхура;
10. Кишкова непрохідність;
11. Розрив аневризми аорти;
12. Макроамілаземія - стан, коли амілаза з'єднується з великими білками в сироватці і тому не може пройти через ниркові клубочки, накопичуючись у крові.

Зниження значення:

1. Зниження функції підшлункової залози;
2. Муковісцидоз (кістозний фіброз) підшлункової залози – тяжке спадкове захворювання, пов'язане з ураженням залоз зовнішньої секреції (легких, шлунково-кишкового тракту);
3. Видалення підшлункової залози.