ПЛР. ДНК Gardnerella vaginalis

Гарднерельоз – це захворювання, що передається статевим шляхом і є результатом інфікування сечостатевої системи особливою бактерією Gardnerella vaginalis. Гарднерельоз також називають бактеріальним вагінозом (БВ). Відомо, що у слизовій оболонці піхви будь-якої здорової жінки виявлено понад 15 видів різних бактерій, які утворюють так звану нормальну (непатогенну) мікрофлору піхви та захищають жіночі статеві органи, створюючи нормальне кисле середовище і не даючи можливості розмножуватися на слизовій оболонці хвороботворним мікроорганізмам, які здатні викликати запальні процеси сечостатевої системи. Однак, під впливом таких провокуючих факторів, як часта зміна статевих партнерів,безконтрольне використання різних гінекологічних мазей, гелів та вагінальних свічок, тривалого самостійного застосування протигрибковихпрепаратів та антибіотиків, необґрунтовано частого використання гінекологічних тампонів та прокладок, гормонального дисбалансу (особливо під час вагітності) зниження імунітету організму і т.д., це ніжне «фізіологічне благополуччя» може незворотно порушитися. 

Нормальне кисле середовище піхви змінюється на лужне, а слизова оболонка стає сприйнятливішою до впливу різних інфекцій. Це призводить до розвитку особливого стану,названого бактеріальним вагінозом (БВ), який характеризується тим, що фізіологічна бактеріальна флора піхви заміщується хвороботворними бактеріями. Серед цих бактерій найчастіше виявляється саме вагінальна гарднерелла. Вона і є основною, але далеко єдиною причиною розвитку БВ у жінок. 

Частота виявлення вагінальної гарднерелли у статевих органах жінки залежить від способу її життя. Збудник гарднерелльоза, в основному, виявляють у сексуально активних жінок віком від 20 до 45 років, які часто змінюють статевих партнерів. Однак, вагінальна гарднерелла може іноді виявлятися і у соціально адаптованих жінок, а також у дівчат і навіть дівчаток, які ніколи не мали досвіду статевого життя. Проте, гарднерельоз відносять до хвороб із переважно статевим шляхом передачі інфекції. Про це переконливо свідчать такі факти: збудник хвороби часто-густо виявляється в обох статевих партнерів одночасно. Відомі численні випадки зараження гарднерельозом абсолютно здоровихжінок від чоловіків, у яких в подальшому була виявлена ця інфекція. 

Гарднерельоз має інкубаційний період, який зазвичай станговить 7-10 днів, але може коливатися від 3 до 5 тижнів. Основними осередками інфекції у жінок є піхва, шийка матки та сечовивідний канал. Дуже рідко збудника виявляю у порожнині матки.

Основні симтомми гарднерельозу у жінок:
• Мізерні або рясні виділення з піхви та сечоводу, які характеризуються неприємним специфічним “рибним” запахом;
• Дискомфорт статевих органів, свербіж, печіння.
• Статеві зносини часто стають болючими;

Однак у деяких жінок хвороба протікає малопомітно. Жінка може вважати себе цілком здоровою, але прихована хвороба прогресує. Така жінка є джерелом інфікування для своїх статевих партнерів.

Основні симптоми гарднерельозу у чоловіків:
У чоловіків може з'явитися висипка на головці пеніса, ерозії або виразки крайньої плоті. З'являється свербіж та печіння статевих органів. Гарднерели, приживаючись у статевих органах, викликають запалення слизової оболонки:
• Головки статевого члена – гарднерельозний баланіт;
• Крайньої плоті – гарднерельозний постит;
• Комбіноване поразка – гарднерельозний баланопостит;
• Запалення сечовивідного каналу - гарднерельозний уретрит.
Подальше прогресування баланопоститу призводить до появи ерозій та виразок на крайній плоті та формування рубцевого фімозу – звуження та рубцювання крайньої плоті.
Крім того, гарднерельоз у чоловіків може зустрічається у вигляді безсимптомного носійства, коли сам чоловік не відчуває дискомфорту, проте становить небезпеку для своєї статевої партнерки.

Показання до обстеження на гарднерельоз:
Аналіз зазвичай призначається гінекологом (якщо йдеться про чоловіків – урологом) у випадку:
• Симптомів гарднерельозу або хвороб із схожою симптоматикою;
• Планування вагітності (особливо за наявності ускладнень її перебігу чи викиднів в анамнезі);
• Проведення курсу антибактеріальної терапії (контролю її ефективності).

Підготовка до обстеження:

• впродовж 2-3 діб не жити статевим життям, виключити спринцювання і постановку внутрішньо-вагінальних свічок, мазей, тампонів, використання лубрикантів, прийому ванн; 
• упродовж 2-3 годин утриматися від сечовипускання (для чоловіків);
• за 3 доби уникати місцевого використання антисептиків, антибактеріальних (протигрибкових) препаратів;
• у день забору матеріалу бажано не мити зовнішні статеві органи милом;
• матеріал заборонено здавати під час менструації (тільки через 3 дні після її закінчення);
• протягом 14 днів бажано не приймати антибіотики та антибактеріальні препарати (якщо це можливо);
• за 3 доби до здачі аналізу рекомендовано виключити  трансвагінальне УЗД, кольпоскопію, та інші  вагінальні маніпуляції.

Матеріал для дослідження: Мазок із піхви (у чоловіків – з уретри),
сеча.

Норма: Не виявлено.

Аналізатор: RotorGene.

Аналіз: Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) в режимі реального часу.

Тест-система: BIOCORP.