ПЛР. ДНК Ureaplasma urealyticum / Ureaplasma parvum

Уреаплазми є умовно-патогенними мікроорганізмами людини, що здатні до уреазної активності.  Сьогодні до роду Ureaplasma відносять два види: Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum (до 2000р вони вважалися двома біоварами одного виду Ureaplasma urealyticum: PARVO і T960). Ureaplasma urealyticum — умовно-патогенний мікроорганізм, реалізація патогенних властивостей якого відбувається за певних умов. Роль Ureaplasma parvum у патогенезі запальних захворювань органів урогенітальної системи нині встановлено. 

У Міжнародній класифікації десятого перегляду уреаплазмоз не виділено в окреме самостійне захворювання, проте можна розглянути кілька правомірних діагнозів наступних захворювань, асоційованих з уреаплазмами:
1. Уретрит, що викликається уточненим бактеріальним агентом (указаного виду уреаплазми);
2. Вагініт, що викликається уточненим бактеріальним агентом (указаного виду уреаплазми);
3. Цервіцит, що викликається уточненим бактеріальним агентом (указаного виду уреаплазми).

Сьогодні у медичній практиці офіційно (юридично) відсутній термін "уреаплазмоз". Це захворювання прийнято називати станом, пов'язаним зі збільшенням кількості уреаплазми в сечостатевих шляхах. За даними етіологічної класифікації інфекцій, що передаються статевим шляхом ВООЗ (2006 р.), уреаплазму (Ureaplasma urealyticum) відносять до збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом. Уреаплазми присутні на слизових оболонках та у виділеннях урогенітального тракту у 40–80 % практично здорових осіб репродуктивного віку, тому багато дослідників вважають їх частиною нормальної мікробіоти піхви (сапрофіти). 

При масовому обстеженні в пробах сечі уреаплазми виявляли у 8% дівчаток і 5% хлопчиків до 12 років, а також в 20% випадків - в осіб після 20 років. Однак більшість спостережень свідчить про більш часте виявлення Ureaplasma urealyticum у жінок дітородного віку, у осіб з підвищеною сексуальною активністю, які мають більше одного партнера, при запальних захворюваннях геніталій та у вагітних. Уреаплазми значно частіше виявляють у хворих на гонорею, трихомоніаз і неспецифічні (шпитальні) лікарняні інфекції, такі як герпес або кандидоз. Причому в жінок їх виявляли частіше, ніж у чоловіків, що можна пояснити недостатньою чутливістю діагностичних методів. Ureaplasma urealyticum може викликати цистити у жінок та уретрити у чоловіків.

У комплексі з іншими умовно-патогенними або патогенними мікроорганізмами бере участь у розвитку різних патологічних станів, у тому числі запальних захворювань органів малого тазу (ЗЗОМТ), вагініту, бактеріального вагінозу, цервіциту, ускладнень перебігу вагітності, ускладнень у післяпологовому періоді. Роль Ureaplasma parvum у патогенезі запальних захворювань органів сечостатевої системи нині остаточно не доведено. В даний час під уреаплазмозом (тобто хворобою викликаної уреаплазмою) розуміють запальний процес в органах урогенітального тракту, коли при лабораторному обстеженні виявлено Ureaplasma urealyticum та/або Ureaplasma parvum і не виявлено інший патогенний мікроорганізм.

Діагноз уреаплазмозу ставиться на підставі клінічних даних та даних лабораторних досліджень. Уреаплазми, як мікоплазми та хламідії, мають низьку імуногенність, тому специфічні антитіла до уреаплазм у сироватці крові можуть не виявлятися. «Золотим стандартом» діагностики є бактеріологічний посів сечі або виділень сечостатевих органів, проте метод дуже чутливий до температури та термінів доставки біоматеріалу на дослідження.

Підготовка пацієнта: Бажано взяття матеріалу проводити до діагностичних та лікувальних маніпуляцій у передбачуваному місці локалізації збудника. Не рекомендується взяття біоматеріалу при одночасному проведенні антибактеріальної терапії.

Матеріал: Зішкріб епітеліальних клітин урогенітального тракту.

Стабільність проби: протягом 2-х тижнів при t 6-8ºC.

Метод: ПЛР (якісне визначення)

Аналізатор: RotorGene 6000.

Тест – система: BIOCORP.

Референсні значення (норма): Не виявлено.

Основні показання до призначення аналізу:
1. Встановлення етіології хронічного інфекційного процесу урогенітального тракту;
2. Стерта клінічна картина запалення сечостатевої системи;
3. Вагітність;
4. Позаматкова вагітність;
5. Безпліддя;
6. Ослаблення імунітету;
7. Контроль ефективності антибіотикотерапії (не раніше ніж через місяць після прийому антибактеріальних препаратів);
8. Профілактичні скринінгові дослідження (для виключення ймовірності безсимптомного та латентного перебігу інфекції).

Інтерпретація результатів:

Позитивний результат (Виявлено):
1. В аналізованому зразку біологічного матеріалу знайдено фрагмент ДНК, специфічний для Ureaplasma urealyticum/Ureaplasma parvum.

Негативний результат ( Не виявлено):

1. В аналізованому зразку біологічного матеріалу не знайдено фрагментів ДНК, специфічних для Ureaplasma urealyticum/Ureaplasma parvum або концентрація збудника у зразку нижче межі чутливості тесту.

Чутливість: 98,1 %
Специфічність: 98,5 %
Нижня межа аналітичної чутливості: 10 копій / реакцію