ПЛР. Генотипування гепатиту С (генотипи 1а, 1в, 2, 3а)

Вірус гепатиту С (ВГС) є причиною приблизно 20% гострого гепатиту, 60-70% хронічного гепатиту та приблизно 30% цирозу та раку печінки. ВГС, виявлений 1989 року, є РНК-вірусом роду Flavivirus сімейства Togaviridae, розміром 40-60 нм, з величезним переважанням вмісту ліпідів. 

Існує 6 генотипів та 50 серотипів ВГС. Знання генотипу або серотипу (специфічні антитіла генотипу) ВГС є показовим для рекомендацій та призначення лікування. 

ВГС передається при контакті із зараженою кров'ю або препаратами зараженої крові: переливання крові, використання голок та шприців після іншої людини, без стерилізації або погано стерилізованих, через татуювання, вакцинацію нестерилізованим обладнанням, спільне використання зубної щітки, приладдя для гоління, пінцетів, манікюрного набору. 

Можлива наявність вірусу гепатиту С в біоматеріалах(слина, молоко, вагінальні виділення, сперма тощо.), але у меншій концентрації. Може передаватися від матері до плоду. 

Рівень вертикального шляху передачі у вагітних жінок з позитивним анти-HCV оцінюється в 2,7-4,4 %. Цей показник досягає значення 54-86% у вагітних, у яких коінфекція ВГС-ВІЛ. Приблизно 85% гострої форми перетворюється на хронічну форму. Гепатоцелюлярний рак може виникнути приблизно у 20% хворих на цироз печінки (в середньому, за 30 років) і 1-5% з них інфіковані ВГС.

Початок захворювання підступний, вірус називають «бомбою уповільненої дії» або «лагідний вбивця». «Серологічні вікна» між наявністю ВГС та виявленням анти-ВГС варіюють у різних пацієнтів. 

Поточні імунологічні тести виявляють антитіла в середньому через 7-8 тижнів від початку захворювання. У разі спонтанного одужання анти-ВГС можуть зберігатися протягом усього життя або поступово знижуватися до зникнення протягом кількох років. У хворих із хронічною інфекцією анти-ВГС зберігаються на невизначений термін. Серед населення зі зниженим ризиком кількість осіб, які випадають із діагностики, становить 0,5-1%.

Основними клінічними особливостями вірусного гепатиту С є малосимптомний характер перебігу та висока частота хронізації інфекційного процесу. 

Хронічна HCV-інфекція має важкопрогнозований результат – від багаторічної безсимптомної персистенції вірусу з мінімальними змінами в печінці до швидкого розвитку цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. 

Серед пріоритетних напрямів досліджень, присвячених HCV, - пошук вірусологічних факторів та факторів організму господаря, що дозволяють прогнозувати перебіг та результат захворювання, а також ефективність лікування. 

Однією з найбільш важливих властивостей вірусу є його висока генетична варіабельність, з якою, можливо, пов'язаний феномен вислизання від імунної відповіді і, як наслідок, тривала персистенція вірусу в організмі.

Досліджуваний фрагмент - консервативна ділянка геному вірусу, властива конкретному генотипу. Специфічність визначення – 98 %. 

Вірус гепатиту С відрізняється високою мінливістю та наявністю кількох варіантів генотипу. 

Для клінічної практики найважливіше розмежовувати 5 субтипів ВГС: 1а, 1b, 2a, 2b, 3а. 

На території України переважним генотипом є 1b, менше зустрічається - 3а, 1а, 2a.

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Матеріал: Плазма крові.

Метод: Real-Time PCR.

Аналізатор: RotorGene 6000.

Тест – система: Біокорп.

Референтні значення (норма): 

У нормі відсутня РНК HCV, відповідно, і його генотипи.

Основні показання до призначення аналізу:
Визначення генотипу РНК ВГС для призначення противірусної терапії.

Інтерпретація результатів:

Позитивний результат:

Виявлено один із вказаних генотипів.

Негативний результат:

Не типується.