Helicobacter pylori (H.pylori) – це грамнегативна спіралеподібна бактерія, здатна колонізувати слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки та викликати запалення.
Інфекція H.pylori (гелікобактеріоз) дуже поширена серед населення. Так, понад 50% людей віком від 60 років мають гелікобактеріоз. Як правило, зараження H.pylori відбувається у дитинстві та протікає у вигляді гострого гастриту. У більшості випадків після розв'язання симптомів гострого гастриту гелікобактеріоз приймає хронічний перебіг. Незважаючи на те, що хронічний гастрит, спричинений H. pylori, може бути виявлений у 30-50% людей, у більшості з них немає жодних симптомів. Більшість людей з гелікобактеріозом мають слабовиражений дифузний гастрит, при якому не порушується нормальна секреція соляної кислоти і не виникають жодні клінічно значущі наслідки. Приблизно у 15% людей із гелікобактеріозом запалення переважно торкається антрального відділу шлунка, не залучаючи при цьому тіло шлунка. Ця група пацієнтів має підвищений рівень соляної кислоти та гастрину та більш високий ризик розвитку пептичних виразок, особливо виразок дванадцятипалої кишки. Приблизно у 1% людей із гелікобактеріозом запалення переважно зачіпає тіло шлунка. З часом запальний процес у тілі шлунка може призводити до руйнування клітин, що продукують соляну кислоту, атрофії слизової оболонки, зниження секреції соляної кислоти і виникнення фокусів кишкової метаплазії. Ця група пацієнтів має більш високий ризик розвитку виразки та раку шлунка.
Серологічні дослідження дозволяють виявити у крові специфічні імуноглобуліни, спрямовані проти H.pylori. Визначення антитіл до H.pylori у крові не вимагає ендоскопічного дослідження, тому є безпечнішим методом діагностики.
Імуноферментний аналіз на виявлення специфічних антитіл класу IgA до антигену CagA є мінімально інвазивним, швидким, високочутливим та інформативним методом діагностики інфікування найбільш агресивними штамами Helicobacter pylori.
Helicobacter pylori – бактерія у формі спіралі, яка вражає стінку шлунка та дванадцятипалої кишки, викликаючи атрофічний гастрит, виразкову хворобу та злоякісні утворення. Близько 50-60% населення інфіковано Helicobacter pylori. Часто інфекція може протікати латентно, не спричиняючи жодних симптомів.
Штами H.pylori поділяються на дві великі групи - експресуючі антигени VacA і CagA (тип I) і ці антигени (тип II), що не експресують. Штами першої групи відрізняються більшою агресивністю, домінують у пацієнтів з виразковою хворобою та раком шлунка.
Білок CagA (cytotoxin assotiated gene) проникає в клітини епітелію слизової оболонки, призводить до порушення мітозу та індукує хромосомну нестабільність. Якщо інфекція викликана штамами H.pylori, що експресують білок CagA, в організмі людини виробляються специфічні антитіла до цього антигену. Антитіла до білків CagA виявляються у 80-100% пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та у 94% хворих на рак шлунка.
Даний аналіз дозволяє визначити кількість сумарних антитіл IgM, IgА, IgG до антигену СаgA Helicobacter pylori, збудника захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки. Аналіз дозволяє діагностувати інфікування штамами Helicobacter pylori, що експресують антиген СаgA.
Показання:
• Для виявлення H.pylori у пацієнтів з підозрою на гастрит, виразку шлунка або дванадцятипалої кишки;
• для непрямої оцінки стану слизової оболонки шлунка (серологічна біопсія).
Метод дослідження: Імуноферментний аналіз (ІФА).
Матеріал для дослідження: Венозна кров.
Підготовка пацієнта: Здача крові натще, не курити протягом 30 хвилин до дослідження.
Референсні значення (норма):
<0.55 - негативний;
0.56-0.64 - сумнівний;
>0.65 - позитивний.
Інтерпретація результатів:
Позитивний результат може свідчити про:
• Поточне захворювання, викликане Helicobacter pylori;
• Виразкову хворобу;
• Високий ризик розвитку виразкової хвороби;
• Високий ризик розвитку раку шлунка;
• Перенесену інфекцію (антитіла в крові можуть зберігатися до 3 років).
Негативний результат може свідчити про:
• Відсутність інфікування Helicobacter pylori.