1 Опис
Визначення вільного тироксину (FT4) є важливою частиною клінічної діагностики. Вільний Т4 вимірюється разом з ТТГ, коли підозрюється наявність порушення функції щитовидної залози. Визначення FT4 також може використовуватися для спостереження за перебігом терапії, яка пригнічує функції щитовидної залози. Визначення вільного Т4 має перевагу в тому, що воно не залежить від зміни концентрацій та властивостей білків, що зв'язують; таким чином, додаткове визначення параметра зв'язування (T-поглинання, ТСГ) не потрібне.
Протягом дня максимальна концентрація тироксину визначається з 8 до 12 години, мінімальна – з 23 до 3 години. Протягом року максимальні величини Т4 спостерігаються у період між вереснем та лютим, мінімальні – у літній час. У жінок концентрація тироксину нижча, ніж у чоловіків. Під час вагітності концентрація тироксину наростає, досягаючи максимальних величин у III триместрі. Рівень гормону у чоловіків та жінок залишається відносно постійним протягом усього життя, знижуючись лише після 40 років. Концентрація вільного тироксину, як правило, залишається в межах норми при тяжких захворюваннях, не пов'язаних із щитовидною залозою (концентрація загального Т4 може бути зниженою!).
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: За 1 місяць до дослідження необхідно виключити прийом гормонів щитовидної залози, якщо немає спеціальних вказівок лікаря-ендокринолога. За 2-3 дні до проведення дослідження виключається прийом йодовмісних препаратів. Взяття крові має проводитися до проведення рентгеноконтрастних досліджень. Кров береться натще. Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження та стреси. Безпосередньо перед взяттям крові бажано перебувати у стані спокою щонайменше 30 хв.
Детальніше
3 Обмеження
Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. Присутність аутоантитіл може спричинити утворення комплексів з великою молекулярною масою (макро-ТТГ), які можуть призвести до отримання дуже високих показників ТТГ. Підвищенню рівня Т4 сприяють високі концентрації білірубіну в сироватці, ожиріння, накладення джгута під час взяття крові.
Детальніше
4 Матеріал
Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з розділяючим гелем. Плазма, оброблена Li-, Na-, та NH 4+ гепарином, K3 EDTA, цитратом натрію та фторидом натрію/оксалатом калію.
Детальніше
5 Стабільність проби
Стабільність проби: 7 днів при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Детальніше
6 Метод
Метод: Електрохемілюмінесцентний.
Детальніше
7 Аналізатор
Аналізатор: Сobas e 411.
Детальніше
8 Тест – система
Тест – система: FT4 Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
9 Референсні значення
Референсні значення (норма):
| Т4 вільний, пмоль/л | Дорослі | 12 - 22 |
| Новонароджені0-3 днів | 8,5-34,90 | |
| Діти4-30 днів | 10,60-39,80 | |
| Діти2-24 місяців | 6,20-30,10 | |
| Діти7-11 років | 11,60-21,5 | |
| Підлітки 12 – 19 років | 12,0 – 20,60 |
Детальніше
10 Коефіцієнти перерахунку
Коефіцієнти перерахунку:
пмоль/л x 0.077688 = нг/дл;
нг/дл x 12.872 = пмоль/л;
пмоль/л х 0.77688 = нг/л.
Детальніше
11 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Знижений чи підвищений рівень ТТГ;
2. Контрольне дослідження при виявленому дифузному токсичному зобі (1,5-2 роки 1 – 3 рази/місяць);
3. Зоб;
4. Клінічна картина гіпотиреозу чи тиреотоксикозу.
Детальніше
12 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення рівня тироксину (Т4) вільного:
1. Токсичний зоб;
2. Тиреоїдити;
3. Тиреотоксична аденома;
4. Синдром резистентності до тиреоїдних гормонів;
5. ТТГ-незалежний тиреотоксикоз;
6. Гіпотиреоїдизм, лікований тироксином;
7. Сімейна дизальбумінемічна гіпертироксинемія;
8. Післяпологова дисфункція щитовидної залози;
9. Хоріокарцинома;
10. Стани, при яких знижується рівень або зв'язуюча здатність тироксинзв'язуючого глобуліну;
11. Мієломи з високим рівнем IgG;
12. Нефротичний синдром;
13. Хронічні захворювання печінки;
14. Тиреотоксикоз внаслідок самопризначення Т4;
15. Ожиріння;
16. Прийом таких препаратів як: аміодарон, препарати гормонів щитовидної залози (левотироксин), пропранолол, пропілтіоурацил, аспірин, даназол, фуросемід, радіографічні препарати, тамоксифен, вальпроєва кислота; Лікування гепарином та захворювання, пов'язані з підвищенням вільних жирних кислот.
Зниження рівня тироксину (Т4) вільного:
1. Первинний гіпотиреоз, не лікований тироксином (вроджений, набутий: ендемічний зоб, аутоімунний тиреоїдит, новоутворення в щитовидній залозі, велика резекція щитовидної залози);
2. Вторинний гіпотиреоз (синдром Шихана, запальні процеси в галузі гіпофіза, тиреотропінома);
3. Третичний гіпотиреоз (черепно-мозкові травми, запальні процеси в галузі гіпоталамуса);
4. Дієта з низьким вмістом білка та значна недостача йоду;
5. Контакт зі свинцем;
6. Хірургічні втручання;
7. Резке зниження маси тіла у жінок з ожирінням;
8. Вживання героїну;
9. Прийом наступних препаратів: анаболічні стероїди, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін), передозування тиреостатиків, клофібрат, препарати літію, метадон, октреотид, оральні контрацептиви.
Детальніше
