Тироксин загальний (Т4 заг.)

Амінокислотний тиреоїдний гормон – стимулятор підвищення споживання кисню та тканинного обміну. 

Гормон тироксин (Т4) є основною речовиною, що виділяється щитовидною залозою, а також компонентом гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної регулюючої системи. Основна частина (> 99%) загальної кількості тироксину (Т4) у сироватці крові пов'язана з білком. Оскільки концентрація транспортних білків у сироватці крові перебуває під впливом екзогенних та ендогенних факторів, статус зв'язувальних протеїнів також має братися до уваги при проведенні оцінки концентрації тиреоїдного гормону у сироватці. Якщо це не робиться, зміни у зв'язуючих білках (наприклад, через прийом естроген-вмісних препаратів, під час вагітності, за наявності нефротичного синдрому тощо) можуть призвести до помилкової оцінки метаболічного статусу щитовидної залози. 

Визначення Т4 може використовуватися для наступного: виявлення гіпертиреозу, виявлення первинного та вторинного гіпотиреозу та спостереження за перебігом ТТГ-супресивної терапії.
Підвищуючи швидкість основного обміну, збільшує теплопродукцію та споживання кисню всіма тканинами організму, за винятком тканин головного мозку, селезінки та яєчок. Що збільшує потребу організму у вітамінах. Стимулює синтез вітаміну А у печінці. Знижує концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові, прискорює обмін білка. 

Підвищує екскрецію кальцію із сечею, активує обмін кісткової тканини, але більшою мірою – резорбцію кістки. Має позитивну хроно- та інотропну дію на серці. Протягом дня максимальна концентрація тироксину визначається з 8 до 12 год, мінімальна – з 23 до 3 год. Протягом року максимальні величини Т4 спостерігаються у період між вереснем та лютим, мінімальні у літній час. Під час вагітності концентрація загального тироксину наростає, досягаючи максимальних величин у ІІІ триместрі, що пов'язано з підвищенням під дією естрогенів вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Вміст вільного тироксину може знижуватися. Рівень гормону у чоловіків та жінок залишається відносно постійним протягом усього життя.

Підготовка пацієнта: За 2 - 3 дні до проведення дослідження виключається прийом йодовмісних препаратів і 131I, і 99mTc, за 1 міс - тиреоїдних гормонів, якщо немає спеціальних вказівок лікаря-ендокринолога. Взяття крові повинно проводитися до проведення досліджень з використанням рентгеноконтрастних засобів. Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження та стреси. Безпосередньо перед взяттям крові пацієнт повинен перебувати у стані спокою щонайменше 30 хв. Кров береться натще. Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю та куріння.

Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. In vitro протестовано 15 широко застосовуваних фармакологічних препаратів. Впливу на результати аналізу не виявлено. Тест не може бути проведений для пацієнтів, які отримують гіполіпідемічну терапію препаратами, що містять D-T4. Якщо таким пацієнтам проводитиметься дослідження функції щитовидної залози, то спочатку необхідно відмінити терапію на 4-6 тижнів, щоб відновився фізіологічний стан. Аутоантитіла до тиреоїдних гормонів можуть вплинути на перебіг тесту.
 

Матеріал: Забір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з розділяючим гелем. Плазма, оброблена Li-, Na-гепарином, К3-ЕДТА та цитратом натрію.

Стабільність проби: 7 днів при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.

Метод: Електрохемілюмінесцентний.

Аналізатор: Сobas e 411.

Тест – система: T4 Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Коефіцієнти перерахунку:

ммоль/л x 0.077688 = мкг/дл;

мкг/дл x 12.872 = ммоль/л;

ммоль/л x 0.77688 = мкг/л.

Основні показання до призначення аналізу:

1. Знижений чи підвищений рівень ТТГ; 
2. Зоб; 
3. Клінічна картина гіпотиреозу та тиреотоксикозу.

Інтерпретація результатів

Підвищення рівня тироксину (Т4):

1. Тиреотропінома;

2. токсичний зоб, токсична аденома;

3. Тиреоїодити;

4. Синдром резистентності до тиреоїдних гормонів;

5. ТТГ-незалежний тиротоксикоз;

6. Т4-резистентний гіпотиреоз;

7. Сімейна дизальбумінемічна гіпертироксинемія;

8. Післяпологова дисфункція щитовидної залози;

9. Хоріокарцинома;

10. Мієломи з високим рівнем IgG;

11. Зниження зв'язувальної здатності тироїд-зв'язуючого глобуліну;

12. Нефротичний синдром;

13. Хронічні захворювання печінки;

14. Артифікаційний тиротоксикоз внаслідок самопризначення Т4;

15. Ожиріння;

16. ВІЛ інфекція;

17. Порфирія;

18. Прийом таких препаратів, як аміодарон, рентгеноконтрастні йодовмісні засоби (йопанова кислота, тропанова кислота), препарати гормонів щитовидної залози (левотироксин), тиреоліберин, тиротропін, леводопа, синтетичні естрогени (местранол, стильбестрол) простагландини, тамоксифен, пропілтіоурацил, флуороурацил, інсулін.

Зниження рівня тироксину (Т4):

1. Первинний гіпотиреоз (вроджений та набутий: ендемічний зоб, аутоімунний тиреоїдит, неопластичні процеси у щитовидній залозі);

2. Вторинний гіпотиреоз (синдром Шихана, запальні процеси у сфері гіпофіза);

3. Третинний гіпотиреоз (черепно-мозкові травми, запальні процеси в галузі гіпоталамуса);

4. Прийом наступних препаратів: засоби для лікування раку молочної залози (аміноглютетімід, тамоксифен), трийодтиронін, антитиреоїдні засоби (метимазол, пропілтіоурацил), аспарагіназа, кортикотропін, глюкокортикоїди (кортизон, дексаметазоноз, китаносацизол, ко-тримоксазол, йодиди (131I), протигрибкові препарати (інтраконазол, кетоконазол), гіполіпідемічні засоби (холестирамін, ловастатин, клофібрат), нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, фенілбутазон, аспірин), пропілтіоурацилбедд пропамід), андрогени ( станозолол), протисудомні засоби (вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон, фенітоїн, карбамазепін), фуросемід (прийом у великих дозах), солі літію.