Тропонін Т (високочутливий, автоматичний аналізатор)

Комплекс тропоніну входить до складу скорочувальної системи м'язової клітини.

Він утворений трьома білками: тропоніном Т, що утворює зв'язок з тропоміозином, тропоніном I, який може інгібувати АТФ-азну активність, і тропоніном С, що має значну спорідненість до Са2+. Вміст тропоніну Т у міокардіоцитах приблизно в 2 рази перевищує рівень тропоніну I. 

Близько 93 % тропоніну Т міститься в скорочувальному апараті міоцитів; ця фракція може бути попередником для синтезу тропонінового комплексу та 7 % - у цитолізі. Тропонін Т із серцевого м'яза за амінокислотним складом та імунними властивостями відрізняється від тропоніну Т інших м'язів.

У крові здорових людей навіть після надмірного фізичного навантаження рівень тропоніну Т не перевищує 0,2 – 0,5 нг/мл, тому зростання його вище вказаної межі свідчить про ураження серцевого м'яза.

Кінетика тропоніну Т при інфаркті міокарда відрізняється від кінетики інших ферментів. У день підвищення тропонина Т залежить від кровотоку у зоні інфаркту. 

При інфаркті міокарда тропонін Т підвищується в крові вже через 3-4 години після початку больового нападу, пік його концентрації припадає на 3-4 добу, протягом 5-7 днів спостерігається плато, потім рівень тропоніну Т поступово знижується, проте залишається підвищеним до 10 -20-го дня. При успішно виконаному тромболізісі виявляється два піки: перший – через 14 годин після виникнення ІМ, його величина значно вища за рівень другого піку, який відповідає 4-му дню гострого інфаркту міокарда. 

Швидке виявлення підвищення тропоніну Т у сироватці спостерігається у хворих із ранньою реканалізацією оклюзованої артерії з допомогою фібринолізу, тобто. концентрація тропоніну Т у крові першого дня інфаркту міокарда залежить від тривалості оклюзії; чим швидше судина «відкривається», тим сильніше буде виражено підвищення тропоніну Т. 

Зростання концентрації тропоніну Т (другий пік) говорить про прогресивну протеолітичну деградацію контрактильного апарату і відповідно про необоротний некроз міокарда. При тривалій оклюзії високий рівень тропоніну Т у крові, що спостерігається протягом 10 днів, пояснюється продовженим його виходом із зони інфаркту (період напіврозпаду тропоніну Т становить 12 хв.)

При неускладненому перебігу інфаркту міокарда концентрація тропоніну Т знижується вже до 5-6-го дня, а до 7-го дня підвищені значення тропоніну Т виявляються у 60% хворих.

Специфічність методів визначення тропоніну Т у крові при інфаркті міокарда становить 90-100 % і перевищує специфічність для креатинкінази, лактатдегідрогенази міоглобіну. У перші 2 години від початку больового нападу чутливість методів визначення тропоніну Т становить 33%, через 4 години – 50%, після 10 години – 100%, на 7-й день – 84%.

Концентрація тропоніну Т збільшується після початку інфаркту міокарда значно більше, ніж креатинкінази та лактатдегідрогенази. У деяких пацієнтів з успішною реканалізацією концентрація тропоніну Т може збільшуватись більш ніж у 300 разів.

Концентрація тропоніну Т у крові залежить від розміру осередку інфаркту міокарда. При великовогнищевому або трансмуральному інфаркті міокарда після тромболізису рівень тропоніну Т може підвищуватись максимально в 400 разів, а у хворих з інфарктом міокарда без зубця Q – лише у 37 разів. «Діагностичне вікно» (час виявлення підвищення ферменту або білка при патологічних змінах) для тропоніну Т збільшується у 4 рази порівняно з креатинкіназою та у 2 рази порівняно з лактатдегідрогеназою. 

Інтервал абсолютної діагностичної чутливості при гострому інфаркті міокарда для тропоніну Т становить 125-129 годин. Для креатинкінази та лактатдегідрогенази – 22 та 70 годин відповідно.

Рівень тропоніну Т у крові може бути використаний для оцінки величини некрозу міокарда. Його піковий рівень суворо обернено пропорційний індексу рухливості стінки, фракції викиду лівого шлуночка, виміряним за допомогою двовимірної ехокардіографії та контрастної вентрикулографії.

Підвищення тропоніну Т виявляється у 40% хворих із нестабільною стенокардією. Його рівень підвищується тільки у хворих з нестабільною стенокардією III класу E. Braunwald, причому це підвищення відбувається в межах 0,55-3,1 нг/мл і може бути короткочасним або тривалим. 

Найбільш часто вміст тропоніну Т підвищується у хворих із змінами кінцевої частини шлункового комплексу на ЕКГ, особливо скороминущими змінами сегмента ST, які є передвісниками несприятливого результату у хворих із нестабільною стенокардією. Стабільно підвищені значення тропоніну Т у хворих на нестабільну стенокардію свідчить про те, що у хворого мали місце мікроінфаркти.

Концентрація тропоніну Т у сироватці крові першого дня після появи болів чітко залежить від кровотоку в зоні інфаркту. Це раннє вимивання тропоніну Т зазвичай припиняється через 32 години після початку болю. Залежність його виходу з вогнища ушкодження міокарда від перфузії може бути досить чітко визначена щодо максимальної концентрації тропоніну Т у сироватці.

Підготовка пацієнта: Підготовка не потрібна.

При призначенні дослідження тропонінів у хворих на інфаркт міокарда слід дотримуватися наступного стандартного підходу для взяття крові на дослідження:

· Взяття крові при вступі до стаціонару;
· Через 4 год;
· Через 8 год;
· Надалі щодня протягом 8-10 днів для контролю лікування та визначення прогнозу захворювання.

Матеріал: Венозна кров.

Метод: Електрохемілюмінесцентний.

Аналізатор: Cobas 6000 (е 601 модуль).

Тест - система: ТNT-HS Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

0,00 – 0,03 нг/мл.

Основні показання до призначення аналізу:

1. Гострий інфаркт міокарда. Тропонін Т ранній маркер гострого інфаркту міокарда, особливо коли є причини неспецифічного підвищення КК і КК-МВ;
2. Підгострий ІМ. Тропонін Т – ідеальний пізній маркер для діагностики підгострого інфаркту міокарда у пацієнтів, які щойно надійшли до клініки в пізній стадії інфаркту, з нехарактерними симптомами та вже нормалізованими показниками креатинкінази та креатинкіназиК-МВ;
3. Діагностика мікроінфаркту та виключення некрозу міокарда у пацієнтів з нестабільною стенокардією;
4. Моніторинг результатів тромболітичної терапії. Визначення співвідношення концентрації тропонину Т у сироватці через 14 та 32 годин після появи болю;
5. Неінвазивне визначення величини інфаркту;
6. «Німий» інфаркт міокарда перед хірургічним втручанням. Інфаркт міокарда навколо операційної рани при операції на серці. Виділення груп високого коронарного ризику серед хворих на гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST;
7. Виділення хворих, які одержують найбільший ефект від низькомолекулярних гепаринів.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

1. Рівень тропоніну Т у сироватці підвищується у хворих після операцій на серці. При пересадці серця концентрація тропоніну Т збільшується до 3-5 нг/мл, причому підвищені значення можуть зберігатися 70-90 днів;
2. Некоронарогенні захворювання серцевого м'яза (міокардити, травма серця) також можуть супроводжуватися підвищенням рівня тропоніну Т у крові, проте динаміка зміни, характерна для інфаркту міокарда, відсутня;
3. Підвищення його рівня можливе при гострій алкогольній інтоксикації, але при хронічній інтоксикації цього немає;
4. Злегка підвищені величини тропоніну Т у сироватці можуть виявлятися у 15 % пацієнтів з вираженим пошкодженням скелетних м'язів, у той час як креатинкіназа-МВ наростає у 50 % таких хворих, тому тропонін Т можна розглядати як високоспецифічний маркер інфаркту міокарда навіть на тлі пошкодження м'язи.