Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ)

Тиреоглобулін – йодований білок, з якого утворюються тиреоїдні гормони (T4 та T3). Антитіла до тиреоглобуліну є важливим параметром виявлення аутоімунних захворювань щитовидної залози, таких як хвороба Хашимото, атрофічний аутоімунний тиреоїдит, дифузний токсичний зоб. Поєднання визначення АТ-ТГ та АТ-ТПО дозволяє виявити більшість випадків хвороби Хашимото та встановити природу первинного ідіопатичного гіпотиреозу. Частота утворення антитіл до тиреоглобуліну становить приблизно 70-80% у людей з аутоімунним тиреоїдитом, у тому числі з тиреоїдитом Хашимото, і приблизно 30% у людей з хворобою Грейвса. Аналіз anti-Tg відіграє важливу роль у відстеженні перебігу тиреоїдиту Хашимото та для диференційованої діагностики. Незважаючи на те, що чутливість процедури можна підвищити, одночасно визначаючи присутність інших тиреостимулюючих антитіл (anti-TPO, антитіл проти ТТГ-рецептора), негативні результати ще не говорять про стовідсоткову наявність аутоімунного захворювання. Показники титру антитіл не корелюють із клінічним перебігом захворювання. У дітей, народжених від матерів з високими титрами АТ-ТГ, протягом життя можуть розвинутись аутоімунні тиреоїдні захворювання, що потребує віднесення таких дітей до групи ризику.

Підготовка пацієнта: Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю та куріння.

Обмеження: Концентрація TG > 2000 нг/мл може призвести до отримання хибно завищених показників концентрації anti-g. Відповідно, показники anti-g не повинні використовуватися для аналізу взятих у пацієнтів зразків у даному випадку. У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічнихантитіл, стрептавидину або рутенію. Склад тест-системи дозволяє мінімізувати ці ефекти. У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 годин після останнього введення біотину.

Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з розділяючим гелем. Гепарин натрію, K2 та K3-ЕДТА плазма. Не використовуйте плазму Li-гепарину чи цитрату натрію!

Стабільність проби: 3 дні при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.

Метод: Електрохемілюмінесцентний.

Аналізатор: Сobas e 411.

Тест – система: AT-TG Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Ат-ТГ, МО/мл

0 - 115.

Основні показання ддя призначення аналізу:
Новонароджені:

•  Високий рівень АТ-ТГ у матері.

Дорослі:

•  Хронічний тиреоїдит (Хашимото);
•  Диференціальна діагностика гіпотиреозу;
•  Зоб;
•  Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса);
•  Щільний набряк гомілок (перитібіальна мікседема).

Коефіцієнти перерахунку:

пмоль/л x 0.651 = пг/мл;

пг/мл x 1.536 = пмоль/л;

пг/мл х 0.1 = нг/дл.

Інтерпретація результатів:

Підвищення рівня АТ-ТГ:

1. Хронічний тиреоїдит (Хашімото);
2. Ідіопатичний гіпотиреоз;
3. Аутоімунний тиреоїдит;
4. Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса);
5. Синдром Дауна (слабко позитивний результат).