Токсокароз (Toxocariasis) - це інфекція, викликана паразитом роду Toxocara сімейства аскарид (як правило, Тохосатcanis і рідко - Тохосатcаti). Захворювання виникає через заковтування ґрунту, забрудненого яйцями ембріонів паразита, що виділяються тваринами-господарями з фекаліями. Ембріогенез відбувається у грунті (є геогельмінтами) протягом 2–5 тижнів після елімінації яєць тваринами. Таким чином, інфікування людей відбувається не внаслідок контакту свіжими фекаліями.
Собака є остаточним господарем Тохосаrcanis.
Собака заражається декількома способами: через заковтування яєць-ембріонів, трансплацентарно, або при годуванні молоком дитинчат інфікованою самкою. Безпосереднім результатом є масове забруднення ґрунту яйцями і цим збільшується ризик зараження. Проблема забруднення навколишнього середовища яйцями Тохосаr та харчування з порушенням правил гігієни сприяє поширенню інфекції. Для дітей головним джерелом інфекції є ігровий майданчик, куди мають доступ тварини. У таких випадках людина є проміжним випадковим та нетиповим господарем. У кишечнику личинки виходять із оболонки, проникають у стінку та мігрують у кровотік, починаючи навколокишковий цикл. Під час міграції через печінку, легені, нирки, м'язи, ЦНС, очі реакція організму запобігає розвитку личинки, які досягають так званого «глухого кута паразита», інактивуються, а потім руйнуються і піддаються резорбції. Тому інфіковані особи не можуть передавати інфекцію іншим. Клінічні та патологічні прояви, що супроводжуються місцевими та загальними реакціями організму, за наявності личинок інших видів аскарид, інших, ніж зазвичай, паразитують в організмі людини, представляють так званий синдром вісцеральної Ларва Мігранс. Клінічні прояви залежать від кількісної інфікованості паразитом та віку господаря. Багато інфекцій протікають безсимптомно, лише еозинофілія у загальному аналізі крові є єдиним показником. Симптоми виникають, переважно, при станах, у яких гинуть личинки. Смерть личинок зумовлюють реакції гіперчутливості негайного типу та пізнього типу з формуванням гранульом за участю еозинофілів. У цих випадках периферична еозинофілія може досягати 70-80%. Також можуть спостерігатись збільшення рівня сироваткового IgE.
Найбільш поширеними клінічними формами є:
- Алергічні прояви;
- Легеневі ураження: кашель, задишка, субфебрилітет, рентгенограма із застійними інфільтративними та міграційними процесами;
- Печінкові ураження: біль у печінковому ложі, гепатомегалія, анорексія, нудота, лихоманка;
- Ураження очей (найважчі): увеїт, нейроретиніт, неврит зорового нерва,,
- Гранулематозні ураження сітківки, відшарування сітківки.
Немає остаточного методу діагностики інфекцій Тохосаrа, а справжня чутливість і специфічність серологічних тестів неможливо знайти обумовлені точністю. Постановка діагнозу ускладнюється мінливістю гуморальної імунної відповіді, яка залежить від інфікованості паразитами та локалізації інфекції. Однак численні дослідження показують, що імуноферментні тести, які використовують очищений антиген, виділений з личинкової стадії, мають значно кращу чутливість і специфічність порівняно з іншими тестами, що використовують необроблені антигени.
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Матеріал: Сироватка крові.
Метод: ІФА.
Аналізатор: Sinnowa ER-500.
Тест – система: EQUI.
Референсні значення (норма):
Негативний <0.9
Слабопозитивний 0.9 - 1.1
Позитивний> = 1.1
Основні показання до призначення аналізу:
1. Діагностика токсокарозу у осіб з характерним комплексом симптомів (лімфаденопатія, гепатомегалія, бронхіт та бронхіальна астма неясного генезу, уртикарний висип) на тлі еозинофілії крові та лейкемоїдної реакції еозинофільного типу, характерним епіданамнез;
2. Диференціальної діагностики токсокарозу від інших гельмінтозів та захворювань, що супроводжуються вираженою еозинофілією;
3. Оцінка ефективності лікування токсокарозу;
4. Епідеміологічні дослідження.
Інтерпретація результатів:
Позитивний результат:
1. Токсокароз;
2. Можливі хибно-позитивні результати при перехресних реакціях з іншими нематодами.
3. При слабкопозитивному результаті та рівні еозинофілії до 10% можна припустити токсокароносійство (дослідження слід повторити через 3 міс).
Негативний результат:
1. Інфікування не було;
2. Початок захворювання (низький титр антитіл);
3. Оскільки імунна відповідь та концентрація антитіл варіюють залежно від локалізації та кількості гельмінтів, негативний результат не дозволяє повністю виключити ймовірність інфікування Toxocara.