Лікування ускладнених ран залишається незадовільним. Це наслідок широкого, часом нераціонального застосування антибіотиків.
Основними збудниками гнійно-запальних ускладнень рани є умовно-патогенні бактерії. Але все частіше причиною гнійно-запальних ускладнень стають неспоротворні анаероби: грамнегативні палички, грампозитивні коки та неспороутворюючі палички. При цьому чутливість навіть ідентичних мікробів до антибіотиків у різних хворих може суттєво відрізнятися.
Нині ефективність антибактеріальної терапії перебуває на межі можливого. Тому точна мікробіологічна діагностика, що включає визначення чутливості мікробів до хіміопрепаратів, є необхідною основою правильного лікування ран.
Збудники, що виділяються: S. pyogenes (БГСА), рідше - гемолітичні стрептококи інших груп (B, C, G). S. aureus; H. influenzae, тип B (при целюліті). Pasteurella multocida. (При укусах).
E. rhusiopathiae (збудник еризипелоїду). Enterococcus sp., грам(-) бактерії сімейства Enterobacteriaceae, Pseudomonas sp., S. aureus (при інфікуванні пролежнів).
При виділенні певних мікроорганізмів проводиться другий важливий аналіз – антибіотикограма – визначення чутливості виявлених патогенів до антибактеріальних препаратів та бактеріофагів.
Підготовка пацієнта: Дослідження проводиться до призначення антибіотиків.
Матеріал: Виділене з рани.
Метод: Мікробіологічний.
Референсні значення (норма): Росту немає.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Гнійно-запальна хірургічна інфекція (інфіковані рани та гній, опіки, пролежні, пунктати з абсцесів, ексудати та транссудати, діабетична виразка стопи);
2. Целюліт;
3. Укушені рани;
4. Ерізипелоїд (інфекційне ураження шкіри);
5. Остеомієліт.
Інтерпретація результатів:
При контамінації супутньою флорою зі шкіри може бути отримано зростання сапрофітних мікробів у низькому титрі. При захворюванні висівається етіологічно значущий збудник у діагностичному титрі (> 10*4 КУО).