1 Опис
Білірубін утворюється в ретикулоендотеліальній системі при розпаді старих еритроцитів. Частина гема з гемоглобіну та інших гемовмісних білків вивільняється, метаболізується в білірубін і переміщається в комплексі з сироватковим альбуміном в печінку. У печінці білірубін кон'югується з глюкуроновою кислотою для розчинення, транспортується через жовчовивідні шляхи та виводиться через кишково-шлунковий тракт.
При захворюваннях або станах, що супроводжуються гемолітичними процесами, білірубін продукується швидше, ніж печінка може його метаболізувати, що спричиняє зростання вмісту некон'югованого (непрямого) білірубіну в плазмі.
Патологія печінки або інші захворювання, при яких механізм кон'югації білірубіну порушений, також призводять до підвищення некон'югованого білірубіну в крові.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Детальніше
3 Матеріал
Матеріал:
Сироватка: Для збирання та підготовки матеріалу використовуйте лише стандартні пробірки для сироватки.
Плазма: Літій-Гепарин, K2-, K3ЕДТУК-плазма.
Уникайте впливу світла на зразки.
Детальніше
4 Обмеження та інтерференція
Обмеження та інтерференція:
Гемоліз: Має значний вплив.
Лікарські засоби: Застосування звичайних лікарських засобів у терапевтичних дозах не має значного впливу на результати.
Виняток: Причиною штучно занижених результатів білірубіну може бути фенілбутазон. У поодиноких випадках гаммапатія певного типу IgM (хвороба Вальденстрема – макроглобулінемія) може призвести до отримання некоректних результатів.
Оцінка отриманих результатів дослідження з діагностичною метою повинна проводитися з урахуванням історії хвороби пацієнта, результатів клінічного обстеження та інших даних. У певних випадках для дослідження зразків значення концентрації прямого білірубіну можуть трохи перевищувати результати загального білірубіну. Це спостерігається в тих зразках пацієнтів, в яких весь білірубін, що вступає в реакцію, знаходиться в прямій формі. У таких випадках необхідно повідомляти результати про значення концентрації як прямого, так і загального білірубіну.
Перпарати: ацетилсаліцилова кислота, хлорпротиксен, леводопа, метилдопа, контрастні речовини, амлодипін, верапаміл, вінбластин, метотрексат, спіронолактон.
Детальніше
5 Стабільність проби
Стабільність проби:
2 дні при 15-25 °C, 7 днів при 2-8 °C, 6 місяців при (-15)-(-25) °C.
Заморожувати лише один раз.
Детальніше
6 Метод
Метод: Діазометод.
Детальніше
7 Аналізатор
Аналізатор: Сobas С311, модуль Сobas 501.
Детальніше
8 Тест – система
Тест – система: BILD2, Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
9 Референсні значенн
Референсні значення (норма):
| Прямий білірубін, мкмоль/л | Дорослі та діти | 0-3,4 |
Детальніше
10 Коефіцієнт перерахунку
Коефіцієнт перерахунку:
мкмоль/л x 0.0585 = мг/дл;
мг/дл х 10 = мг/л;
мг/дл х 17.1 = мкмоль/л.
Детальніше
11 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Основний маркер, що показує, наскільки уражена печінка, а також стан зовнішніх та внутрішньопечінкових проток;
2. Поразка паренхіми нирок;
3. Порушення відтоку жовчі;
4. Порушення секреції прямого білірубіну у кров.
Детальніше
12 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення значення:
1. Всі види вірусних гепатитів;
2. Інфекційні захворювання печінки;
3. Усі проблеми, пов'язані з поганим функціонуванням жовчного міхура (холангіти, холецистити);
4. Холестатичний цироз – біліарний;
5. Звуження внутрішньопечінкових проток, обструкція, внаслідок пухлини підшлункової залози;
6. Гельмінтози;
7. Онкопроцеси;
8. Спадковий гепатоз – синдром Ротора;
9. Пігментний гепатоз – синдром Дабіна-Джонсона;
10. При токсичній реакції на багато лікарських препаратів.
Детальніше
