Д-димер

D-димер – білковий фрагмент, що утворюється внаслідок розпаду кров'яного згустку. При ушкодженні судини чи тканини в організмі запускається процес згортання крові - утворення тромбів, до складу яких входить особливий фібрин білок. Він «скріплює» між собою компоненти тромбу та утримує тромб там, де він утворився.

Тромби можуть виникати не тільки в місці пошкодження тканин або судин, але і всередині судин за наявності факторів, що привертають до цього: пошкодження внутрішнього вистилання судин різними ендогенними та екзогенними речовинами та антитілами, порушення локальної гемодинаміки – застій крові, наявність турбулентних потоків. Тромби в судинах зустрічаються при ряді захворювань: варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, миготлива аритмія, ускладнений перебіг інфекційних захворювань, ускладнення після проведеного хірургічного втручання. Організм при тромбозі запускає механізми, що сприяють руйнуванню тромбів, в ході їх роботи фібрин починає руйнуватися плазміногеном та утворюються D-димери. Таким чином, кількість D-димерів у крові вказує на активність процесів руйнування тромбів та опосередковано дозволяє оцінити активність тромбоутворення. Найчастіше цей тест використовують для діагностики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), а також для моніторингу терапії тромбозів антикоагулянтами (наприклад, гепарином).
Кількість D-димерів може бути підвищена при вагітності, зазвичай, вона поступово наростає до III триместру. Донедавна високі показники вважалися ознакою загрози розвитку тромботичних ускладнень при вагітності, проте дослідження останніх років показали, що чіткого зв'язку між рівнем D-димеру та патологією вагітності немає.
Аналіз на D-димер у переважній більшості випадків використовується як допоміжний тест, і діагноз ставиться з урахуванням клінічної картини та результатів інших досліджень.

Підготовка пацієнта:

1. Виключити з раціону жирну їжу за 24 години до аналізу;
2. Виключити фізичну та емоційну перенапругу за 30 хвилин до дослідження;
3. Не палити протягом 30 хвилин до крові.

Матеріал: Плазма  з цитратом, Li-гепаринплазма.

Стабільність проби:
8 годин при 20-25 ° C;
4 дні за 4-8°C;
6 місяців -20°C.

Метод: Імунонефелометричний.

Аналізатор: Собас С311.

Тест – система: D-Di, Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Д-димер, мкг фібриноген-еквівалентів/мл 0-0,5

Основні показання до призначення аналізу:

1. Для діагностики ДВЗ-синдрому;
2. Для діагностики тромбозу глибоких вен;
3. Для додаткової оцінки виразності тромбоутворення та моніторингу антикоагулянтної терапії, що проводиться, при тромбоемболії легеневих артерій, інсульті.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:
Резке підвищення концентрації D-димеру може вказувати на велику кількість тромбів у кров'яному руслі, що найчастіше обумовлено венозною тромбоемболією або ДВЗ-синдромом. У цьому результати дослідження неможливо встановити локалізацію тромбозу. Нормальний рівень D-димеру означає, що, швидше за все, у пацієнта немає гострої форми захворювання, що викликає тромбоутворення.

Помірне підвищення значення:

1. Нещодавно перенесені хірургічні операції;
2. Травмах (не широких);
3. Серцево-судинні захворювання;
4. Онкологічні захворювання;
5. Захворювання печінки;
6. Нормально протікає вагітності, особливо на пізніх термінах.

Важливі зауваження: Концентрація D-димеру може бути підвищеною у людей похилого віку, а також у пацієнтів з високим рівнем ревматоїдного фактора при ревматоїдному артриті.