Еозинофільний катіонний білок (ЕКБ, ECP) /P

Еозинофільний катіонний білок (ECP): медіатор еозинофілів, пов'язаний із атопічними захворюваннями.

Походження та функції ECP:

    - Джерело: еозинофіли, що вивільняється у відповідь на алергени та IgE.

    - функції: рибонуклеазна активність, цитотоксичність, імуномодуляція.

Зв'язок з атопічними захворюваннями:

    – атопічні захворювання: атопічний дерматит, астма, алергічний риніт, харчова алергія.

    - Високі концентрації ECP: супроводжують активність атопічних захворювань.

Клінічна симптоматика:

    - Еозинофільний компонент запалення: прояви у різних органах та тканинах.

Діагностика та контроль лікування:

    - Пропорційність рівня ECP та еозинофілів: відображення активності захворювання.

    - Контроль за лікуванням: нормалізація рівня ECP свідчить про зниження запалення.

Патологічні стани з підвищеним ECP:

    – Інвазивні гельмінтози: наприклад, інфекція Schistosoma mansoni.

    - Гіпереозинофільний синдром: мієлопроліферативні захворювання.

Застосування у практиці:

    - діагностика алергічних захворювань: первинна оцінка.

    - Оцінка тяжкості загострень: зв'язок із клінічними проявами.

    - Контроль за лікуванням: динаміка рівня ECP відбиває ефективність терапії.

Обмеження у діагностиці:

    - Неалергічні захворювання: деякі стани (бактеріальний синусит, новоутворення нирки) можуть підвищувати рівень ECP.

ECP як маркер алергічних захворювань: інформативний індикатор активності та динаміки запалення.

Еозинофільний катіонний білок є важливим індикатором для оцінки алергічних захворювань та ефективності лікування. Зв'язок із різними аспектами клінічної симптоматики робить його цінним інструментом у діагностиці та управлінні цими станами.

Підготовка пацієнта:

• Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження.

• Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

• Не їсти протягом 8 годин до дослідження, можна пити чисту негазовану воду.

• Виключити фізичну та емоційну перенапругу за 30 хвилин до дослідження.

• Не курити протягом 3 годин до дослідження.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: Хемілюмінесцентний імуноаналіз.

Одиниці виміру: Нг/мл (нанограм на мілілітр).

Основні показання до призначення аналізу:

• При симптомах атопічної бронхіальної астми: задишці та нападах ядухи, що виникають після контакту з шерстю тварин, домашнім пилом, пилком дерев та трав, а також іншими можливими алергенами.

• При симптомах атопічного дерматиту: свербіння та сухості шкіри, екзематозної шкірної висипки, посиленні шкірного малюнка, інтермітуючого перебігу захворювання (коли воно проявляється епізодично то сильніше, то слабше) за умови виникнення хвороби віком до 2 років.

• При симптомах алергічного риніту: нежиті, свербежі, закладеності носа, чханні, головному болі, втраті нюху, які виникають у відповідь на будь-який алерген (наприклад, тютюновий дим, пилок рослин).

• При симптомах харчової алергії: свербіння та набряку слизової оболонки порожнини ротоглотки, висипу на шкірі (найчастіше кропив'янці), кашлі, чханні, нудоті, блювоті, діареї, почутті припливу крові до обличчя, болі в області живота, гіпотензії, порушенні ритму серця, виникають у відповідь на прийом яєць, молока, лісових горіхів, риби, молюсків, пшениці чи інших продуктів.

Референсні значення:

0,2 – 24 нг/мл.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

• сезонний алергічний риніт;

• атопічна бронхіальна астма;

•  атопічний дерматит;

• еозинофільний езофагіт, гастроентерит, коліт;

• харчова алергія;

• інвазивні гельмінтози (Ascaris lumbricoides, Taenia solium);

• аспіринова астма;

• гострі респіраторні інфекції;

• поліпоз приносових пазух;

• синдром Чарга – Стросс;

• гіпереозинофільний синдром;

• переважно фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, ко-тримоксазолу, препаратів сульфонілсечовини (глибенкламід, глімепірид), міноцикліну та доксицикліну, препаратів пеніциліну та нестероїдних протизапальних засобів.