1 Опис
Синтезується базофільними клітинами передньої частки гіпофіза під контролем гонадоліберину, статевих гормонів та інгібіну. ФСГ викидається в кров імпульсами з інтервалом в 1 – 4 години. Концентрація гормону під час викиду в 15-25 рази перевищує середній рівень; викид триває близько 15 хвилин.
Спостерігаються сезонні коливання концентрації гормону в крові: влітку рівень ФСГ у чоловіків вищий, ніж в інші пори року. У жінок ФСГ стимулює утворення фолікулів. Досягнення критичного рівня ФСГ призводить до овуляції. Через зміни у функції яєчників та знижену секрецію естрогенів, у періоди менопаузи, концентрації ФСГ різко підвищуються. У чоловіків ФСГ забезпечує розвиток сперматозоїда.
Вимірювання концентрації ФСГ використовується при тлумаченні дисфункцій у системі гіпоталамус-гіпофіз-гонади.
Визначення ФСГ у поєднанні з ЛГ використовується при таких показаннях: вроджені захворювання з хромосомними абераціями, полікістоз яєчників (ПКЯ), аменорея (причини) та клімактеричний синдром. Знижені рівні гонадотропінів у чоловіків мають місце при азооспермії. Збільшення базального рівня ЛГ із співвідношенням ЛГ/ФСГ вище 2, у пацієнтки з хронічною ановуляцією дозволяє провести диференціальну діагностику полікістозу яєчника.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Аналіз проводиться на 6 - 7 день менструального циклу, якщо інші терміни не вказані лікарем. За 3 дні до взяття крові необхідно виключити спортивні тренування. За 1 годину до взяття крові – куріння. Безпосередньо перед забором крові слід заспокоїтися. Взяття крові з вени проводиться натщесерце, сидячи або лежачи.
Внаслідок пульсуючого характеру виділення ФСГ і ЛГ при станах, що призводять до зниження виділення цих гормонів, слід взяти принаймні три проби крові не менше ніж через 30 хвилин кожну.
Детальніше
3 Обмеження
Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічних антитіл, стрептавидину або рутенію. Склад тест-системи дозволяє мінімізувати ці ефекти.
Секреція ФСГ відбувається з циклічними коливаннями у відповідь на вивільнення, що інтермітує, гонадоліберину. У зв'язку з цим інтерпретація отриманого абсолютного значення за одним визначенням не є інформативною з точки зору отримання повноти лабораторної діагностики.
Медикаменти:
Підвищують: рилізинг-гормон, кетоконазол, леводопа, нафарелін, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, правастатин (через 6 місяців після лікування), тамоксифен (у чоловіків з олігозооспермією та у жінок у пременопаузі).
Знижують: анаболічні стероїди, бузерелін, карбамазепін, даназол, діетилстильбестрол, гозерелін, мегестрол, пероральні контрацептиви, фенітоїн, пімозид, правастатин (при лікуванні протягом 2 років), станозолол, аналоги кортикотропіну, тамоксифен (у жінок у менопаузі), тореміфен, вальпроєва кислота; бомбезин, бромокриптин, циметидин, кломіфен, гонадотропін рилізинг-гормон, соматотропний гормон.
Детальніше
4 Матеріал
Матеріал: Забір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Li-, Na-, NH-гепарин та K3-ЕДТА плазма. При використанні цитрату натрію отримані значення на 20% нижчі порівняно з сироваткою, а при використанні фториду натрію/оксалату калію вони нижчі приблизно на 14%.
Детальніше
5 Стабільність проби
Стабільність проби: 14 днів при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Детальніше
6 Метод
Метод: Електрохемілюмінесцентний.
Детальніше
7 Аналізатор
Аналізатор: Сobas e411.
Детальніше
8 Тест – система
Тест – система: FSH Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
9 Референсні значення
Референсні значення (норма):
| ФСГ, мМО/мл | Жінки: Фолікулінова фаза (1 – 10 дні) | 3,5 – 12,5 |
| Передовуляційна фаза (12 - 13 дні) 5 - 16 | 5 - 16 | |
| Овуляційна фаза (13 - 14 дні) | 4,7 – 21,5 | |
| Лютеїнова фаза (15 – 28 дні) | 1,7 – 7,7 | |
| Після місячних | 48,6 – 143,9 | |
| Постменопауза | 25,8 – 134,8 | |
| Чоловіки | 1,5 – 12,4 | |
| Діти: | 0,2 – 3,8 | |
| Діти: 1 – 2 день | 0,1 – 0,8 | |
| 3 день | 0,1 – 2,4 | |
| 4 день | 0,1 – 2,3 | |
| 5 день | 0,1 – 3,4 | |
| 6 день | 0,1 – 4,5 | |
| 7 день | 0,2 – 21,4 | |
| 8 – 30 день | 0,1 – 22,2 | |
| Дівчатка: 1 – 5 років | 0,2 – 11,1 | |
| 6 – 10 років | 0,3 – 11,1 | |
| 11 – 13 років | 2,1 – 11,1 | |
| 14 – 17 років | 1,6 – 17,0 | |
| Хлопчики: 1 – 5 років | 0,2 – 2,8 | |
| 6 – 10 років | 0,4 – 3,8 | |
| 11 – 13 років | 0,4 – 4,6 | |
| 14 – 17 років | 1,5 – 12,9 |
Детальніше
10 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
У чоловіків:
Діагностика гіпоталамо-гіпофізарно-гонадних порушень, генетичні захворювання з хромосомними абераціями (синдром Клайнфельтера), визначення тестикулярної дисфункції, синдром фемінізації яєчок.
У жінок:
Діагностика гіпоталамо-гіпофізарно-гонадних дисфункцій, полікістоз яєчників, порушення менструального циклу, аменорея, визначення фаз менструального циклу в ході діагностики безплідності, оцінки синдрому менопаузи.
Детальніше
11 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення рівня ФСГ:
1. Первинний гіпогонадизм (чоловіки);
2. Гіпергонадотропний гіпогонадизм (жінки): синдром виснаження яєчників;
3. Базофільна аденома гіпофіза;
4. Ендометріоїдні кісти яєчників;
5. Синдром Сваєра (46, XY);
6. Синдром Шерешевського-Тернера (46, X0);
7. Тестикулярна фемінізація;
8. Дисфункціональні маткові кровотечі (при персистенції фолікула);
9. Куріння;
10. Вплив рентгенівських променів;
11. Ниркова недостатність;
12. Семінома;
13. Ектопічне виділення агентів, що діють аналогічно гонадотропіну (особливо при новоутвореннях легень);
14. Прийом таких препаратів, як: рилізинг-гормон, кетоконазол, леводопа, нафарелін, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, правастатин (через 6 місяців після лікування), тамоксифен (у чоловіків з олігозооспермією та у жінок у пременопаузі).
Зниження рівня ФСГ:
1. Вторинна (гіпоталамічна) аменорея;
2. Гіпогонадотропний гіпогонадизм (центральна форма);
3. Гіпофізарний нанізм;
4. Синдром Шихана;
5. Хвороба Симмондса;
6. Синдром Денні - Морфана;
7. Гіперпролактинемія;
8. Синдром полікістозних яєчників (атипова форма);
9. Голодування;
10. Ожиріння;
11. Хірургічні втручання;
12. Контакт зі свинцем;
13. Прийом наступних препаратів: анаболічні стероїди, бузерелін, карбамазепін, даназол, діетилстильбестрол, гозерелін, мегестрол, пероральні контрацептиви, фенітоїн, пімозид, правастатин (при лікуванні протягом 2 років), станозолол-аналог (але не інші фази) менструального циклу, тамоксифен (у жінок у менопаузі), тореміфен, вальпроєва кислота; бомбезин, бромокриптин, циметидин, кломіфен, гонадотропін-рилізинг-гормон, соматотропний гормон.
Детальніше
