Кардіоліпін, антитіла IgM /P

Антитіла до кардіоліпіну (АКЛ) є аутоантитілами, спрямованими проти фосфоліпіду мембрани мітохондрій, відомого як кардіоліпін. Вони відносяться до групи антифосфоліпідних антитіл та асоціюються з антифосфоліпідним синдромом (АФС). Ці антитіла утворюються проти плазмового аполіпопротеїну (бета-2-глікопротеїну), який пов'язаний з кардіоліпіном.

Діагностика АФС заснована на виявленні антифосфоліпідних антитіл у крові, включаючи АКЛ. Бажано проводити дослідження поза епізодом гострого тромбозу, щоб виключити транзиторну появу антитіл, не пов'язану з АФС. Повторне дослідження через 12 тижнів може бути необхідним для диференціації транзиторної та персистуючої продукції АКЛ.

Тест на АКЛ має високу чутливість, але його специфічність відносно невелика. Позитивні результати можуть бути у пацієнтів з вірусними інфекціями, ревматичною поліміалгією, гігантоклітинним артеріїтом та іншими станами. Тому інтерпретація результатів має враховувати клінічний контекст.

Для діагностики АФС також рекомендується перевірка на вовчаковий антикоагулянт та антитіла до бета-2-глікопротеїну. Пацієнти з вираженими ознаками АФС можуть мати позитивні результати на всі три види антифосфоліпідних антитіл.

Встановлення діагнозу "антифосфоліпідний синдром" вимагає обов'язкової перевірки на наявність усіх трьох видів антифосфоліпідних антитіл. Диференціація між первинним та вторинним АФС може бути складною, і вона важлива для правильного підходу до лікування та прогнозу. При обстеженні пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, особливо із системним червоним вовчаком, необхідно проводити аналіз на АКЛ та інші антифосфоліпідні антитіла для виявлення можливого вторинного АФС.

Якщо діагноз "антифосфоліпідний синдром" вже встановлений, періодичне повторення дослідження на АКЛ зазвичай не потрібно, за винятком випадків зміни клінічної картини захворювання, коли переоцінка діагнозу може бути необхідна.

Підготовка пацієнта: Не курити протягом 30 хвилин до дослідження.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: Імуноферментний аналіз (ІФА).

Одиниці виміру: Од/мл (одиниці на мілілітр).

Основні показання до призначення аналізу:

• За наявності симптомів венозного або артеріального тромбозу у молодого (до 50 років) пацієнта або тромбозу незвичайної локалізації.

• При обстеженні пацієнтки зі звичним невиношуванням вагітності, тобто при наявності в анамнезі у жінки поспіль три або більше мимовільних переривань вагітності терміном до 22 тижнів.

• При інших непрямих ознаках антифосфоліпідного синдрому: симптоми пошкодження клапанів серця (вегетації, потовщення, дисфункції), ретикулярному ліведо, нефропатії, тромбоцитопенії, прееклампсії, хореї, епілепсії.

• При тромбозі або втрати вагітності у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (наприклад, СЧВ).

• Поряд із вовчаковим антикоагулянтом при отриманні збільшеного часткового тромбопластинового часу (АЧТВ).

• При позитивному результаті тесту RPR при скринінгу сифілісу.

Референсні значення: <7,0 од./мл.

Інтерпретація результатів:

Позитивний результат:

• первинний чи вторинний антифосфоліпідний синдром;

• ВІЛ інфекція;

• гепатити В та С;

• малярія;

• герпес зостер;

• сифіліс;

• хорея;

• епілепсія;

• хвороба Бехчета;

• церебральний параліч;

• есенційний тромбоцитоз;

• гігантоклітинний артеріїт;

• ревматична поліміалгія;

• прееклампсія;

• інфаркт міокарда;

• тромбоз глибоких вен;

• пов'язані з прийомом медикаментів: пеніцилін, прокаїнамід, фенітоїн, хлорпромазин, міноциклін.

Негативний результат:

• норма.