Кашлюк – це бактеріальне інфекційне захворювання, яке має перебіг затяжного бронхіту з тяжкими нападами кашлю. Причиною кашлюку є грампозитивна бактерія Bordetella pertussis, яка прикріплюється до війок епітеліальних клітин (крихітних відростків, схожих на волосинки), що вистилають верхні дихальні шляхи і виділяє токсини, що порушують нормальну роботу війчастого епітелію, викликаючи сильні напади кашлю. Для життєдіяльності бактерії потрібен кисень, вона гине в зовнішньому середовищі під дією ультрафіолетових променів, при термообробці та дії антисептика.

Джерелом інфікування є тільки заражена людина, особливо з появою перших симптомів захворювання. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом. Передача відбувається тільки при безпосередньому контакті з зараженим на відстані біля 2 метрів. Активному поширенню збудника сприяє запалення слизової оболонки бронхів з сильним кашлем та рясним виділенням мокротиння. У перший тиждень появи кашлю та запалення верхніх дихальних шляхів всі хворі активно виділяють патоген у зовнішнє середовище. Поступово, протягом 2-3 тижнів, виділення збудника кашлюку сповільняється.

У людини сприйнятливість до кашлюку висока. Найчастіше хворіють діти, в тому числі, новонароджені. Велику небезпеку становлять заражені зі стертою формою захворювання. Особливо велику загрозу вони становлять для дітей першого року життя, оскільки у немовлят захворювання може викликати тимчасову зупинку дихання - апное. Крім того, у немовлят хвороба перебігає тяжко. З високим ризиком ускладнень і летальності. Тяжко переносять недугу і люди похилого віку. Кашлюк дуже виснажливий і сильно ослаблює організм навіть дорослого.

Клінічно кашлюк легко сплутати зі звичайною застудою та ГРВІ. Однак для кашлюка характерним є спазматичний кашель зі свистом, у вигляді нападів, частіше у нічний період доби. Напади спазматичного кашлю викликаються коклюшним токсином. З виділенням цього токсину пов’язані підвищення глюкози в крові, збільшення кількості лейкоцитів та підвищена чутливість до гістаміну, що пояснює тривалий протягом декількох тижнів бронхоспазм та напади кашлю. Через 4-8 тижнів симптоми слабшають. Але іноді кашлюк називають «хворобою 90 днів», тому що він може тривати 3 місяці і навіть до пів року.

Клінічна картина:

• Інкубаційний період становить 1–2 тижні.

• Клінічний діагноз встановлюється на основі анамнезу, особливо за наявності нападів кашлю та результатів лабораторної діагностики.

• У невакцинованих дітей першого року життя у перші 1–2 тижні захворювання спостерігаються слабкий кашель, почервоніння очей і нежить, іноді також підвищення температури.

• У дітей першого року життя може з’являтися ціаноз і навіть зупинка дихання при нападах кашлю.

• Під час піку інфекції (1-6 тижнів, а іноді і 10 тижнів) виникають напади кашлю. У дітей першого року життя вони можуть супроводжуватися стридором на вдиху чи судомним кашлем. У вакцинованих дітей шкільного віку й у дорослих клінічні прояви зазвичай атипові без судомного кашлю. Напади кашлю виникають зокрема вночі та часто закінчуються блювотою зі слизом. Напади продовжуються з високою частотою протягом 1–4 тижнів, а потім стають менш частими. Вони можуть повертатися у випадку нової вірусної респіраторній інфекції.

• Протягом періоду спазматичного кашлю в пацієнтів відсутнє підвищення температури. С-реактивний білок (СРБ) і ШОЕ зазвичай в межах норми. Гарячка чи підвищення рівня СРБ та ШОЕ свідчать щодо іншої інфекції чи приєднання вторинної бактеріальної інфекції.

• Дітей шкільного віку зазвичай приводять на консультацію у зв’язку з кашлем, який триває тижнями чи місяцями. Кашель зазвичай описують як вкрай тяжкий, майже завжди супроводжується нападами. Якщо на запитання, чи раніше в дитини спостерігався кашель такого типу, батьки чи опікуни відповідають заперечно, діагноз часто може бути встановлений. Кашель, який триває довше одного місяця, зазвичай є кашлюком і завжди потребує проведення відповідного обстеження.

• Стрес, сигаретний дим та зміни температури (наприклад, вживання морозива) можуть спровокувати напад кашлю. Така гіперреактивність дихальних шляхів може тривати 3–6 місяців, лікарі можуть припускати бронхіальну астму.

• Дорослі також можуть хворіти на кашлюк. Часто в найближчому оточенні пацієнта виявляють інших осіб з нападами кашлю.

• Кашлюк може спричиняти в невакцинованих дітей першого року життя лімфоцитоз, що є ознакою тяжкого перебігу хвороби. Лімфоцитоз викликаний сильною дією кашлюкового токсину, який може призвести до легеневої гіпертензії.

Ускладнення коклюшу можуть бути серйозними, особливо у немовлят і маленьких дітей. Вони можуть включати:

• пневмонію;

• судоми;

• апное (паузи в диханні);

• енцефалопатію (захворювання головного мозку);

• cмерть (особливо у немовлят).

Показання до призначення:

• Підозра на кашлюк (нападоподібний кашель, що супроводжується глибоким свистячим вдихом, блюванням, інколи ціанозом); найкраще застосовувати до 3 тижня захворювання;
• Обстеження осіб, які перебували в тісному контакті з хворими на кашлюк;
• Диференційна діагностика кашлюку з гострими респіраторними інфекціями, бронхітом, бронхіальною астмою, пневмонією.

Найефективнішим методом сучасної діагностики кашлюку є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – це молекулярний метод, який використовується для виявлення ДНК бактерії Bordetella pertussis і, на відміну від бакпосіву, не вимагає життєздатних (живих) бактерій, присутніх у зразку. ПЛР є кращим тестом, оскільки він забезпечує швидкий і точний результат, тоді як результати бакпосіву можуть бути хибнонегатиними, у зв’язку з попереднім прийомом антибіотиків, а його остаточний результат отримують через 7-10 днів. Найкраще здавати ПЛР протягом перших 3 тижнів кашлю, коли бактеріальна ДНК все ще присутня в носоглотці. Після четвертого тижня кашлю кількість ДНК стрімко зменшується, що підвищує ризик отримання хибнонегативних результатів. Також не рекомендується проводити ПЛР-тестування після 5 днів використання антибіотиків.

Метод дослідження: Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у режимі реального часу.

Аналізатор: RotorGene.

Матеріал: Зішкріб зі слизової оболонки нижнього носового ходу і задньої стінки ротоглотки.

Референсні значення (норма): Не виявлено.