1 Опис
Кортизол є найважливішим глюкокортикостероїдом і необхідний для підтримки багатьох функцій організму. Як і інші глюкокортикостероїди, кортизол синтезується у пучковій зоні кори надниркових залоз із загального попередника холестерину. Регулятор вуглеводного, білкового та жирового обміну. Кортизол виробляється пучковою зоною кори надниркових залоз під контролем АКТГ. У крові 75% кортизолу пов'язані з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (транскортином), який синтезується печінкою. Ще 10% слабко пов'язані з альбуміном.
Кортизол метаболізується в печінці, період напіврозпаду гормону становить 80 – 110 хвилин, він фільтрується у ниркових клубочках та видаляється із сечею. Цей гормон відіграє ключову роль у захисних реакціях організму на стрес. Він має катаболічну дію. Підвищує концентрацію глюкози в крові за рахунок збільшення її синтезу та зниження утилізації на периферії (антагоніст інсуліну). Зменшує утворення та збільшує розщеплення жирів, сприяючи гіперліпідемії та гіперхолестеринемії. Кортизол має невелику мінералокортикоїдну активність, але при надмірному його утворенні спостерігається затримка натрію в організмі, набряки та гіпокаліємія; формується негативний баланс кальцію. Кортизол потенціює судинозвужувальну дію інших гормонів, збільшує діурез.
Кортизол має протизапальну дію та зменшує гіперчутливість організму до різних агентів, супресивно діючи на клітинний та гуморальний імунітет. Синтез і секреція кортизолу наднирниками контролюється механізмом негативного зворотного зв'язку в регулюючому ланцюгу гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирника. Якщо рівень кортизолу низький, гіпоталамус виділяє кортиколіберин, внаслідок чого гіпофіз виділяє адренокортикотропний гормон (АКТГ). Це стимулює синтез та секрецію кортизолу наднирниками. Кортизол забезпечує негативний зворотний зв'язок з гіпофізом та гіпоталамусом. Крім того, підвищена секреція кортизолу спостерігається при стресах.
Визначення рівня кортизолу у пацієнта використовується для діагностики функції або дисфункції надниркових залоз, гіпофіза та гіпоталамуса.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Виключити фізичні навантаження (спортивні тренування) та куріння. Також необхідно виключити прийом препаратів: синтетичні аналоги глюкокортикоїдів, естрогени, опіати, пероральні контрацептиви.
Детальніше
3 Обмеження
Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічних антитіл, стрептавидину або рутенію.
Характерний добовий ритм секреції: максимум у ранкові години (6 – 8 год), мінімум – у вечірні (20 – 21 год). Секреція кортизол мало змінюється з віком. При вагітності спостерігається прогресивне зростання концентрації, пов'язане з підвищенням вмісту транскортину: у пізні терміни вагітності відзначають 2 – 5-кратне підвищення. Може порушуватись добовий ритм виділення цього гормону.
Детальніше
4 Матеріал
Матеріал: Забір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Li-, Na-, NH4+гепарин, K2-, K3-, Na2+ЕДТА плазма та плазма з цитратом натрію. При використанні цитрату натрію отримані значення мають бути скориговані – збільшення на + 10 %.
Детальніше
5 Стабільність проби
Стабільність проби: 5 днів при температурі 2-8 °C та один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Детальніше
6 Метод
Метод: Електрохемілюмінесцентний.
Детальніше
7 Аналізатор
Аналізатор: Сobas e411.
Детальніше
8 Тест – система
Тест – система: Cortisol Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
9 Референсні значення
Референсні значення (норма):
| Кортизол, нмоль/л | Ранок(7 – 10 г.) | 171 - 536 |
| День(16 – 20 г.) | 64 - 327 | |
| Вагітність 3 тижні 4 тижні 5 тижні 6 тижні 7 тижні 8 тижні 9 тижні 10 тижні 11 тижні 12 тижні 13 тижні 14 тижні 15 тижні 16 тижні 17 тижні 18 тижні 19 тижні 20 тижні 21 тижні 22 тижні 23 тижні 24 тижні 25 тижні 26 тижні 27 тижні 28 тижні 29 тижні 30 тижні 31 тижні 32 тижні 33 тижні 34 тижні 35 тижні 36 тижні 37 тижні 38 тижні 39 тижні 40 тижні | 137 – 352 138 – 354 139 – 357 141 – 362 144 – 369 147 – 379 151 – 389 156 – 403 162 – 417 169 – 433 176 – 450 183 – 467 190 – 485 197 – 503 204 – 521 210 – 537 216 – 554 222 – 570 228 – 584 233 – 597 238 – 609 243 – 619 246 – 629 250 – 639 253 – 648 266 – 658 270 – 668 274 – 681 280 – 696 288 – 709 298 – 734 311 – 758 328 – 810 345 – 862 375 – 927 407 – 1006 446 – 1102 492 - 1217 |
Детальніше
10 Коефіцієнти перерахунку
Коефіцієнти перерахунку:
нмоль/л x 0.03625 = мкг/дл;
нмоль/л x 0.3625 = мкг/л;
мкг/дл x 27.586 = нмоль/л;
мкг/л x 2.7586 = нмоль/л;
Детальніше
11 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Остеопороз;
2. М'язова слабкість;
3. Acne vulgaris у дорослих;
4. Гірсутизм;
5. Аномальна пігментація шкіри;
6. Передчасний статевий розвиток;
7. Олігоменорея;
8. Артеріальна гіпертензія;
9. Діагностика хвороб Аддісона та Іценко-Кушинга.
Для диференціальної діагностики первинної та вторинної наднирникової недостатності визначають рівень АКТГ у плазмі о 8:00 – 10:00 (у цей час він найвищий) та рівень кортизолу у сироватці.
При первинній недостатності надниркових залоз рівень кортизолу знижений, а рівень АКТГ підвищений;
При вторинній недостатності надниркових залоз рівень АКТГ знижений або на нижній межі норми.
Детальніше
12 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення рівня кортизолу:
1. Базофільна аденома гіпофіза;
2. Синдром Іценка – Кушинга;
3. Аденома наднирника;
4. Рак наднирника;
5. Вузликова гіперплазія наднирника;
6. Ектопічний КРГ-синдром (кортикотропін-рилізинг гормон);
7. Ектопічний АКТГ-синдром;
8. Поєднана форма синдрому полікістозних яєчників;
9. Гіпотиреоз (зниження катаболізму);
10. Гіпертиреоїдний стан;
11. Гіпоглікемія;
12. Ожиріння;
13. Депресія;
14. СНІД (у дорослих);
15. Цироз печінки (зниження катаболізму);
16. Не компенсований цукровий діабет;
17. Прийом атропіну, АКТГ, кортикотропін-рилізинг-гормону, кортизону, синтетичних глюкокортикоїдів, естрогенів, глюкагону, інсерліну, інтерферонів (a-2, b, g), інтерлейкіну-6, опіатів, пероральних контрацептивів.
Зниження рівня кортизолу:
1. Гіпопітуітаризм;
2. Хвороба Аддісона;
3. Вроджена недостатність кори надниркових залоз;
4. Стан після прийому глюкокортикоїдів;
5. Адреногенітальний синдром;
6. Гіпотиреоїдний стан (зниження секреції);
7. Печінково-клітинна недостатність – зниження секреції (цироз печінки, гепатит);
8. Різке зниження ваги;
9. Прийом барбітуратів, беклометазону, клонідину, дексаметазону, дезоксикортикостерону, декстроамфетаміну, ефедрину, емідату, кетоконазолу, леводопи, сульфату магнію, мідазоламу, метилпреднізолону, морфіну, окису азоту, препаратів.
Детальніше
