1 Опис
Креатинкіназа (креатинфосфокіназа) - фермент, що каталізує реакцію фосфорилювання креатину, що поставляє енергетичний субстрат для м'язового скорочення.
Каталізує оборотне перенесення фосфорильного залишку з АТФ на креатин і з креатинфосфату на АДФ. Міститься переважно у скелетній мускулатурі, міокарді, а також у гладких м'язах та головному мозку. Креатінкіназа забезпечує доступність великої кількості енергії в короткі інтервали часу (наприклад, при м'язових скороченнях). Активність її пригнічується тироксином.
У дитячому віці активність креатинкінази вища, ніж у дорослих, що пов'язано з інтенсивним зростанням та активністю тканин, багатих цим ферментом – м'язовою та нервовою. Крім віку, рівень активності КФК у сироватці крові залежить від м'язової маси тіла, рівня фізичної активності. У жінок активність креатинкінази дещо нижча, ніж у чоловіків.
При пошкодженні клітин, що містять креатинкіназу, фермент надходить у кров. Визначення креатинкінази та її ізоферментів переважно використовується у діагностиці та моніторингу інфаркту міокарда та міопатій. Креатінкіназа є одним з ранніх маркерів інфаркту міокарда (активність ферменту в сироватці крові зростає в 6-12 разів).
Збільшення активності КФК може бути виявлено через 4-8 годин після інфаркту, максимум досягається через 12-24 години, зниження рівня відбувається через 2-4 дні. Величина активності креатинкінази, як правило, корелює з тяжкістю та розмірами інфаркту. У перші 12 годин після больового нападу активність ферменту підвищена в 89% випадків великовогнищевого та в 62% випадків дрібноосередкового інфаркту міокарда. У першу добу найбільше раціонально визначення активності КФК з інтервалом 4-6 годин, у наступні дні - з інтервалом 12 годин.
Повторне збільшення активності креатинкінази може стати наслідком повторного інфаркту міокарда, нападу тахікардії, а також свідчити про приєднання міокардиту або перикардиту.
Активність креатинкінази значно збільшена за всі типів м'язової дистрофії. Високі значення активності ферменту у сироватці спостерігаються при вірусних міозитах, поліміозитах, рабдоміолізі тощо. Істотне збільшення рівня КФК сироватки відзначається при неадекватно високих м'язових навантаженнях. При м'язових захворюваннях з нейрогенним джерелом активність ферменту перебуває у межах норми.
Сироваткова активність КФК може бути збільшена у пацієнтів з гострою церебросудинною патологією, а також після операцій на мозку або внаслідок церебральної ішемії.
У 60% пацієнтів із гіпотиреозом спостерігається помірне збільшення активності креатинкінази (до 5 разів порівняно з нормальними значеннями), іноді зростання значень може бути більш вираженим (до 50 разів). У деяких випадках гіпотиреоз схиляє до ішемічної хвороби серця. Навпаки, при гіпертиреоїдизмі активність КФК сироватки має тенденцію бути на рівні нижньої межі референсних значень.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Детальніше
3 Матеріал
Матеріал: Венозна кров.
Детальніше
4 Метод
Метод: Кінетичний.
Детальніше
5 Аналізатор
Аналізатор: Сobas С311, модуль Сobas 501.
Детальніше
6 Тест – система
Тест – система: СКL, Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
7 Референсні значення
Референсні значення (норма):
Чоловіки: 38 – 174 ОД/л;
Жінки: 26 - 140 ОД/л.
Детальніше
8 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Діагностика та моніторинг інфаркту міокарда;
2. Захворювання скелетних м'язів (міодистрофії);
3. Травматичні ураження;
4. Онкологічні захворювання;
5. Гіпотиреоз.
Детальніше
9 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення значення:
1. Травма;
2. Хірургічні та нейрохірургічні втручання;
3. Інфаркт міокарда;
4. Порушення кровопостачання будь-якого м'яза (дерматоміозит, поліміозит, міокардит);
5. Міодистрофії всіх типів (особливо дистрофія Дюшена);
6. Гіпотиреоз;
7. Іноді – захворювання центральної нервової системи (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, епілепсія), травма голови;
8. Злоякісні пухлини (рак сечового міхура, молочної залози, кишечника, легені, матки, простати, печінки);
9. Застійна серцева недостатність;
10. Тахікардія;
11. Правець;
12. Генералізовані судоми;
13. Прийом деяких лікарських засобів (кортикостероїдів, барбітуратів, наркотичних засобів);
14. У здорових людей при високому фізичному навантаженні - виконанні спортивних вправ, важкій фізичній роботі.
Детальніше
