LE-клітини, також відомі як вовчакові (Lupus Erythematosus) клітини, це нейтрофільні лейкоцити, що містять фагоцитований ядерний матеріал. Вони формуються за наявності LE-фактора в плазмі та інших біологічних рідинах. Взаємодія LE-фактора з ядром лейкоциту викликає деполімеризацію ядерного хроматину та подальший фагоцитоз ядерного матеріалу нейтрофілами.
LE-клітини можуть виявлятися в крові у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та іншими аутоімунними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит, дерматоміозит та системна склеродермія. Їхня присутність свідчить про порушення імунної системи та її аутоагресію, викликаних LE-фактором.
Діагностика та клінічне значення виявлення LE-клітин важливі для виявлення СЧВ та інших аутоімунних захворювань. Рекомендується проводити дослідження до початку терапії глюкокортикоїдами. Важливо пам'ятати, що негативний результат дослідження не відкидає можливості наявності СЧВ. Крім того, LE-клітини можуть виявлятися в ранньому періоді хвороби, а також при вираженому нефротичному синдромі та втраті білка із сечею.
Частота виявлення LE-клітин у пацієнтів із СЧВ становить близько 40%. Їхня поява у великій кількості частіше спостерігається при загостренні захворювання і вважається несприятливою прогностичною ознакою. У разі поліпшення стану пацієнта в процесі лікування кількість LE-клітин зазвичай зменшується або вони можуть повністю зникнути.
Підготовка пацієнта: Здача крові натще.
Матеріал: Венозна кров.
Стабільність проби: 4-8 годин із моменту забору крові. При необхідності відстроченого аналізу зберігається у холодильнику без заморожування та досліджується через 24 години.
Метод: Мікроскопія.
Референсні значення (норма): LE-клітини у крові в нормі відсутні.
Інтерпретація результатів:
Позитивний результат - виявлення LE-клітин є специфічною ознакою системного червоного вовчака. Найчастіше вовчакові клітини знаходять при загостренні захворювання. Поява їх у великій кількості – прогностично несприятлива ознака. Частота виявлення LE-клітин у хворих на гострий системний червоний вовчак коливається від 40 до 95 %.
У крові таких хворих можна виявити:
- вовчакові клітини;
-«Розетки» - скупчення нейтрофілів навколо гематоксилінового тільця;
- вільна ядерна речовина (гематоксилінові тільця);
При поліпшенні стану хворого в процесі лікування кількість LE-клітин зменшується, а іноді вони і зовсім зникають. Дослідження необхідно проводити до початку кортикостероїдної терапії.
Поява одиничних LЕ-клітин у крові може спостерігатися при:
1. Ревматоїдний артрит;
2. Активний гепатит;
3. Склеродермії;
4. Лікарський вовчаковоподібний синдром;
5. Плазмоцитома;
6. Тяжких ураженнях печінки;
7. Гострих лейкозах;
8. Гостро ревматизм;
9. Еритродермія;
10. Міліарному туберкульозі;
11. Перніціозної анемії;
12. Непереносимість антибіотиків - пеніциліну і особливо апресоліну (гідролізину);
13. Вузликовому періартеріїті;
14. Гемолітична анемія;
15. Тромбоцитопенічна пурпура.
При цих захворюваннях поодинокі вовчакові клітини виявляються рідко (до 10% випадків).
Негативний результат дослідження не виключає можливість даного захворювання, оскільки LE-клітини виявляються в ранньому періоді хвороби, а також при вираженому нефротичному синдромі і втраті з сечею великої кількості білка.
LE-феномен буває, хоча і достатньо рідко (до 10% випадків), при плазмоцитомі, важких ураженнях печінки, гострих лейкозах, гострій ревматичній лихоманці, еритродерміях, міліарному туберкульозі, перніціозній анемії, при непереносимості антибіотиків (пенициліна), вузликовому поліартеріїті, гемолітичній анемії, тромбоцитопенічній пурпурі. При цих захворюваннях, як правило, вовчакові клітини виявляють у дуже невеликій кількості та непостійно.