Лептин /P

Лептин, ключовий гормон жирової тканини, бере активну участь у регуляції різноманітних процесів в організмі. Його значення проявляється у контролі енергетичного балансу, нейроендокринних функціях та загальному метаболізмі. Розуміння його ролі має важливе клінічне значення, пов'язане з ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу, ішемічної хвороби серця, а також у діагностиці ожиріння та вторинної аменореї.

Назва "лептин" походить від грецького слова "leptos", що перекладається як "худий" або "тонкий". Цей гормон виробляється жировими клітинами та взаємодіє з рецепторами ObRs у головному мозку, а також у периферичних тканинах. В основному існує кілька ізоформ ObRs, кожна з яких виконує свою унікальну функцію.

Лептин регулює апетит через вплив на центри гіпоталамуса, контролюючи синтез анорексигенних та орексигенних медіаторів. Його вплив також охоплює мезолімбічну систему, що відповідає за мотивацію до їжі, а також нейрони центрів довгастого мозку, що формують почуття насичення.

Цікаво, що лептин постає як своєрідний "датчик", узгоджуючи нейроендокринні процеси в організмі з його енергетичними запасами. Підвищення концентрації лептину, що відбувається після їди, супроводжується зменшенням апетиту.

Спадковий дефіцит лептину, викликаний мутаціями в його гені, є рідкісним, але важким захворюванням, що призводить до ожиріння з раннього дитинства, гіпотиреозу та інших порушень. Екзогенне застосування лептину в таких випадках може покращити стан та нормалізувати гормональний баланс.

У більшості ожирілих пацієнтів спостерігається надлишок лептину при несприйнятливості до його дії, що супроводжується відсутністю контролю за частотою та кількістю прийому їжі. Ця резистентність до лептину пов'язана з дефектами рецептора ObRb та іншими факторами, що сприяють ожирінню.

Лептин також впливає на метаболізм глюкози, посилюючи утилізацію нею периферичними тканинами. Резистентність до лептину може призвести до порушення утилізації глюкози та підвищення ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу.

Ішемічна хвороба серця асоціюється з високим рівнем лептину, який стимулює оксидативний стрес, сприяє атеросклерозу та змінам реакції судин на різні стимули. Підвищений рівень лептину також пов'язаний із збільшенням протромбогенних факторів та прозапальних цитокінів, що збільшує ризик серцевих ускладнень.

Концентрація лептину пропорційна масі жирової тканини і є відображенням енергетичних запасів організму. Пост та інтенсивні фізичні навантаження можуть призвести до зниження концентрації лептину, супроводжуючись нейроендокринними змінами, такими як зниження температури тіла, підвищення рівня гормонів стресу та зниження рівня статевих гормонів.

Гіпоталамічна аменорея, пов'язана з дефіцитом лептину, є поширеною проблемою у жінок і може супроводжуватись порушенням синтезу гонадотропінів та статевих гормонів. У таких випадках екзогенне введення лептину може нормалізувати гормональний баланс.

Отже, лептин, як гормон та регулятор, відіграє важливу роль у підтримці здоров'я.

Підготовка пацієнта:

Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). 

Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: Імуноферментний аналіз (ІФА).

Одиниці виміру: Нг/мл (нанограм на мілілітр).

Основні показання до призначення аналізу:

• При індексі маси тіла понад 25 (надлишок маси тіла) або понад 30 (ожиріння).

• За наявності факторів ризику цукрового діабету 2-го типу: абдомінального ожиріння, спадкової схильності до ЦД 2-го типу, наявності в анамнезі гестаційного діабету, старше 45 років, малорухливому способі життя.

• При факторах ризику ІХС: чоловіча стать, спадкова схильність до ІХС, куріння, високий рівень холестерину ЛПНГ, гомоцистеїну та С-реактивного білка, а також артеріальна гіпертензія та цукровий діабет.

• При припиненні та відсутності менструації у пацієнтки протягом 3-х місяців.

Референсні значення:

Чоловіки: 2,05 – 5,63 нг/мл

Жінки: 3,63 – 11,09 нг/мл

Інтерпретація результатів:

Причини підвищення рівня лептину:

• надлишкове надходження поживних речовин;

• хронічна ниркова недостатність;

• гіпотиреоз;

• синдром нічного апное;

• стрес.

Причини зниження рівня лептину:

• недостатнє надходження поживних речовин (голодування, анорексія);

• значні фізичні навантаження;

• гіпертиреоз;

• хронічні запальні захворювання (туберкульоз, ревматоїдний артрит, псоріаз);

• злоякісні новоутворення;

• дефіцит сну.