Мікробіологічне дослідження мокротиння (бакпосів) /P

При запальних процесах у нижніх дихальних шляхах утворюється мокрота (мокротиння, харкотиння) – патологічний секрет, в якому містяться хвороботворні мікроорганізми. Розвиток гнійно-запального процесу вказує на бактеріальну природу інфекції. Бакпосів мокроти дозволяє встановити, які саме бактерії викликали запалення. Через те, що мокротиння часто забруднена нормальною ротоглоточною флорою, присутність істинного збудника важко визначити. Бактеріальний посів дозволяє виявити низку не тільки патогенних збудників, таких як Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Streptococcus spp., коагулазонегативні стафілококки, Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Candida spp., Corynebacterium spp., Neisseria spp., тощо, а також визначити умовно-патогенну мікрофлору. Поруч із якісним визначенням (найменування мікроорганізму) проводиться і кількісна оцінка культури - визначається рівень зростання за колонієутворюючими одиницями (colony-forming unit - CFU) - одна жива мікробна клітина, з якої виростає колонія, або видима колонія мікроорганізмів, що виросла з однієї клітини або групи клітин.

Бакпосів мокроти – це бактеріологічне дослідження виділень нижніх дихальних шляхів для виявлення та ідентифікації бактеріального збудника. Для бактеріального посіву зразки, які містять мікроорганізми, поміщають у живильне середовище, де відбувається їх ріст. Потім оцінюють кількість колоній бактерій, що виросли, з колонії виділяють чисту культуру, досліджують під мікроскопом і в аналізаторі, ідентифікують.

Показання для бакпосіву мокротиння:

• при гнійно-запальних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо);
• при хронічних захворюваннях органів дихання (ХОЗЛ, муковісцидоз).

Бакпосів мокротиння виконується для:

• встановлення факту інфекційного процесу в нижніх дихальних шляхах;
• діагностики загострень, викликаних бактеріальною інфекцією, при хронічних захворюваннях легень, бронхів;
• ідентифікації етіологічних агентів (тобто мікроорганізмів – збудників інфекції);
• призначення ефективної антибіотикотерапії;
• оцінки її ефективності.

Бактеріологічне дослідження мокроти може проводитися за призначенням сімейного лікаря, пульмонолога, інфекціоніста.

Виділяються мікроорганізми та збудники:

• етіологічно значущі мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Branchamella catarrhalis, Streptococcus pyogenes;

• умовно-патогенні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, грамнегативні бактерії сімейства ентеробактерій (E. coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp. та ін), неферментуючі грамнегативні бактерії (P. aeruginosa та інші представники роду Pseudomonas; гриби роду кандида (Candida albicans та ін.);

• представники нормальної флори: зелені стрептококи (Streptococcus viridans group), коагулазонегативні стафілококи (Staphylococcus еpidermidis та ін.), непатогенні нейссерії (Neisseria spр.), Непатогенні дифтероїди (Corynebacterium sp.).

Підготовка до бакпосіву мокротиння:

Бакпосів мокротиння виконується до початку системної антибактеріальної терапії. Для бактеріологічного дослідження збирають мокроту, що накопичилася за ніч та відрізняється високим вмістом мікрофлори:

• мокроту збирають вранці до сніданку;
• за добу до збору необхідно припинити прийом місцевих антисептичних, антибактеріальних препаратів;
• перед збором необхідно почистити зуби, ретельно прополоскати рот і горло кип'яченою водою, слину виплюнути, щоб вона не змішалася зі зразком;
• якщо людина користується знімними зубними протезами, їх необхідно зняти;
• контейнер повинен бути стерильним, необхідно виключити контакт його внутрішньої поверхні та мокротиння з руками.

Матеріал: Мокрота.

Метод: Бактеріологічний, ручний.

Мікроскопічне дослідження мазка проводять за допомогою світлового мікроскопа після фарбування за методом Грама.

Одиниця виміру: Колонієутворюючих одиниць на мл (КУО/мл).

Діапазон вимірювань: 103 - 108 КУО/мл.

Референтні значення: Не виявлено.

Ступені росту:

I ступінь росту (дуже невеликий) – одиничні колонії (<103 КУО/мл)

II ступінь росту (невелика кількість) – 103 КУО/мл;

III ступінь росту (помірна кількість) – 104 КУО/мл;

IV ступінь росту (велика кількість) – > 105 КУО/мл.

І та ІІ ступеня росту свідчать на користь забруднення чи носійства, а ІІІ та ІV – на користь етіологічної значущості даного мікроорганізму.