1 Опис
Регулятор метаболізму кальцію та фосфору.
Поліпептидний гормон - один з основних регуляторів кальцієвого обміну в організмі. Знижує виділення кальцію та збільшує виділення фосфору з організму із сечею, діючи на канальці нирок.
Сприяє надходженню кальцію та фосфату з кісток у кров, пригнічуючи активність остеобластів; активуючи остеоцити та остеокласти, сприяє збільшенню пулу остеокластів.
Нормальна зміна рівня характеризується циркадним ритмом з максимальними значеннями 14 - 16 год і зниженням до базального рівня о 8 год ранку.
ПТГ разом з вітаміном D і кальціотоніном викликають мобілізацію кальцію та фосфату з кісткової системи та підвищують ступінь засвоєння кальцію в кишечнику та екскрецію фосфатів через нирки. Баланс кальцію в крові досягається шляхом ¦взаємодії ПТГ та кальцитоніну.
Гіперфункція прищитоподібних залоз призводить до підвищеної секреції ПТГ (гіперпаратиреоз).
Першопричиною виступають аденоми паращитовидних залоз.
Другою основною причиною гіперпаратиреозу є низький вміст кальцію в крові внаслідок інших патологічних станів (наприклад, внаслідок дефіциту вітаміну D). На сьогоднішній день при оцінці гіперпаратиреозу велику роль відіграє визначення концентрацій ПТГ та кальцію.
Детальніше
2 Підготовка пацієнта
Підготовка пацієнта: За 3 дні до взяття крові необхідно виключити спортивні тренування, за добу - виключити прийом алкоголю, за 1 годину до взяття крові - куріння. Кров краще здавати вранці після нічного періоду голодування. Дослідження проводиться натще (через 12 годин після останнього прийому їжі). Пацієнт повинен перебувати у спокої протягом 30 хвилин перед взяттям крові.
Детальніше
3 Обмеження
Обмеження: In vitro протестовано 16 широко застосовуваних фармакологічних препаратів. Впливу на результати аналізу не виявлено.
Медикаменти:
підвищують (циклоспорин, кортизол, ізоніазид, кетоконазол, літій, ніфедипін, терапія естрогенами, верапаміл.),
знижують (циметидин, оральні контрацептиви, дилтіазем, фамотидин, гентаміцин, гідроксід агід, .)
У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічних антитіл, стрептавидину або рутенію. Склад тест-системи дозволяє мінімізувати ці ефекти. У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 годин (вісім) після останнього введення біотину. Дефіцит вітаміну D3 спричинює підвищення рівня ПТГ. Молочно-лужний синдром може призвести до помилкового зниження рівня ПТГ у сироватці.
Детальніше
4 Матеріал
Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків. K3-ЕДТА плазма.
Через короткий період напіврозпаду ПТГ для отримання сироватки рекомендується центрифугувати кров відразу після відбору.
Детальніше
5 Стабільність проби
Стабільність проби: 2 дні при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Детальніше
6 Метод
Метод: електрохемілюмінесцентний.
Детальніше
7 Аналізатор
Аналізатор: Сobas e 601.
Детальніше
8 Тест – система
Тест – система: PTH Roche Diagnostics (Німеччина).
Детальніше
9 Референсні значення
Референсні значення (норма):
| Паратгормон (РТН), см/мл | | 2 – 4 роки | 3,6 – 32 |
| 5 – 6 років | 1,0 – 13 | ||
| 7 – 8 років | 2,7 – 25 | ||
| 9 – 10 років | 2,0 – 30 | ||
| 11 – 12 років | 4,3 – 34 | ||
| 13 - 14 років | 1,6 – 37 | ||
| 15 – 16 років | 1,2 – 39 | ||
| дорослі | 12 – 50 | ||
| Ч | 2 – 4 роки | 5,7 – 34 | |
| 5 – 6 років | 4,4 – 16 | ||
| 7 – 8 років | 2,5 – 27 | ||
| 9 – 10 років | 4,6 – 34 | ||
| 11 – 12 років | 2,5 – 25 | ||
| 13 - 14 років | 1,4 – 26 | ||
| 15 – 16 років | 4,5 – 36 | ||
| дорослі | 15 - 65 |
Детальніше
10 Основні показання до призначення аналізу
Основні показання до призначення аналізу:
1. Гіперкальціємія;
2. Гіпокальціємія;
3. Остеопороз, кістозні зміни кісток, псевдопереломи довгих кісток, остеосклероз тіл хребців;
4. Сечокам'яна хвороба (рентгено-позитивне каміння);
5. Підозра на МЕН 1,2 (множинна ендокринна неоплазія типу 1, 2);
6. Діагностика нейрофіброматозу.
Детальніше
11 Інтерпретація результатів
Інтерпретація результатів:
Підвищення рівня паратгормону:
1. Первинний гіперпаратиреоз (гіперплазія паращитовидних залоз, рак паращитовидних залоз, множинна ендокринна неоплазія І та 2 типи);
2. Вторинний гіперпаратиреоз (хронічна ниркова недостатність, гіповітаміноз D, рахіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона);
3. Третичний гіперпаратиреоз (автономія); Синдром Золлінгера – Еллісона;
4. Псевдогіпопаратиреоз (периферична резистентність).
Зниження рівня паратгормону:
1. Первинний гіпопаратиреоз;
2. Вторинний гіпопаратиреоз (ускладнення хірургічного лікування захворювань щитовидної залози, гіпомагніємія, гіпервітаміноз D, саркоїдоз); Активний остеоліз.
Детальніше
