Плацентарний лактоген (ПЛ) є поліпептидним гормоном, синтезованим клітинами синцитіотрофобласта, що відіграє ключову роль у регуляції метаболізму як у матері, так і у плода. Рівень ПЛ в крові починає підвищуватися з 6-го тижня вагітності і корелює зі збільшенням маси плаценти до 34-го тижня, коли зростання плаценти сповільнюється. Цей гормон використовується для оцінки маси та функції плаценти, а також для діагностики плацентарної недостатності.
У зрілій плаценті щодня виробляється близько 1 г плацентарного лактогену, що робить його масовим гормоном, що виробляється в людському організмі. Хоча лише незначна частина ПЛ надходить у кровотік плода, його концентрація може бути показником стану плаценти та функції організму плода.
Плацентарна недостатність - це порушення основної функції плаценти, що веде до недостатнього постачання плоду поживних речовин та кисню. Частота цієї патології варіює від 3% у здорових матерів до 25% у жінок із факторами ризику. Це часто є основною причиною затримки внутрішньоутробного розвитку плода та пов'язане з високим ризиком перинатальної патології та смертності.
Фактори ризику плацентарної недостатності включають артеріальну гіпертензію, куріння, вживання алкоголю та наркотиків, аномалії матки, аутоімунні захворювання, багатоплідну вагітність та інші. Концентрація ПЛ відображає масу плаценти і пов'язана з гестаційним віком плода, що робить аналіз ПЛ корисним для діагностики плацентарної недостатності.
ПЛ має структурну схожість з гормонами аденогіпофіза, такими як соматотропін та пролактин. Він має аналогічні властивості і може впливати на анаболічні процеси в організмі матері. ПЛ також є антагоністом інсуліну, що може призводити до розвитку гестаційного цукрового діабету у деяких жінок. Фактори ризику розвитку гестаційного цукрового діабету включають вік, ожиріння, спадкову схильність та інші. Діти, народжені від матерів з гестаційним цукровим діабетом, також схильні до різних ускладнень. Для виявлення гестаційного цукрового діабету можна використовувати тест на ПЛ в поєднанні з глюкозотолерантним тестом.
Патологія вагітності включає групу доброякісних і злоякісних захворювань плаценти, відомих як трофобластична хвороба. До них відносяться ,інвазивний міхуровай занесок, хоріокарцинома і трофобластична пухлина плацентарної ділянки.
Трофобластична пухлина плацентарної ділянки є рідкісною злоякісною пухлиною, що походить з клітин проміжного трофобласта. Вона може виникати після нормальної, ектопічної або молярної вагітності, а також після спонтанних переривань вагітності. Найчастіше захворювання зустрічається у жінок дітородного віку, але описані випадки і у жінок в постменопаузу. Симптоми трофобластичної пухлини плацентарної ділянки можуть включати маткову кровотечу та аменорею. Пухлина характеризується інвазією у тканину міометрію і зазвичай залишається в межах матки. Рідко трофобластична пухлина плацентарної ділянки метастазує, але якщо це відбувається, то зазвичай в легені та головний мозок. Прогноз у більшості пацієнтів є сприятливим.
Підозра на трофобластичну хворобу може виникнути при стабільно низькому рівні бета-ХГЛ у пацієнтки, особливо за відсутності нормальної вагітності та історії ектопічної, молярної вагітності або мимовільного переривання вагітності.
Показання:
• Діагностика плацентарної недостатності та затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
• Діагностика гестаційного цукрового діабету.
• Диференціальна діагностика хвороб трофобласту: міхурове занесення, інвазивно міхуровий занесок , хоріокарциноми та трофобластичної пухлини плацентарної ділянки.
• Контроль за лікуванням трофобластичної пухлини плацентарної ділянки після гістеректомії.
Метод дослідження: Імуноферментний аналіз (ІФА).
Матеріал для дослідження: Венозна кров.
Підготовка пацієнта:
- Здача крові натще.
- Виключити фізичну та емоційну перенапругу протягом 30 хвилин до дослідження.
Референсні результати:
Референсні значення (мг/л):
Тиждень вагітності | Референсні значення |
10-12 | 0.05–1.0 мг/л |
12-14 | 0.10–1.7 мг/л |
14-16 | 0.3–2,8 мг/л |
16-18 | 0.5–3.5 мг/л |
18-20 | 0.9–4.0 мг/л |
20-22 | 1.1– 5.0 мг/л |
22-24 | 1.3– 5.8 мг/л |
24-26 | 1.6–6.7 мг/л |
26-28 | 2.0–7.7 мг/л |
28-30 | 2.7–8.5 мг/л |
30-32 | 3.2–9.5 мг/л |
32-34 | 3.7–10.1 мг/л |
34-36 | 4.0–10.7 мг/л |
36-38 | 4.3–11.2 мг/л |
38-40 | 4.4–11.7 мг/л |
40-42 | 4.3–11.6 мг/л |
Причини підвищення рівня плацентарного лактогену:
- Гестаційний цукровий діабет;
- Трофобластична хвороба плацентарної ділянки;
- Багатоплідна вагітність.
Причини зниження рівня плацентарного лактогену:
- Затримка внутрішньоутробного розвитку плода;
- Анатомічні аномалії матки та плаценти;
- Прееклампсія;
- Міхурове занесення;
- Хоріокарцинома.
Концентрація ПЛ наростає з 6-го до 34-го тижня вагітності пропорційно збільшенню маси плаценти, тому для отримання точного результату необхідно вказати термін вагітності.