Прокальцитонін ( ПКТ)

Прокальцитонін (ПКТ) – це прогормон, що виробляється нейроендокринними клітинами (C-клітинами щитовидної залози, тканинами легень та підшлункової залози), а потім розщеплюється ензимами до (незрілої форми) кальцитоніну, катакальцину та N-термінальної області. У крові здорових людей ПКТ міститься лише у мінімальних кількостях. Було встановлено, що прокальцитонина зростає і натомість бактеріальної інфекції. 

Підвищений рівень ПКТ часто виявляють у пацієнтів, які страждають від бактеріального сепсису, особливо від гострого сепсису та септичного шоку. Рівень ПКТ застосовується як показник для оцінки можливого результату у пацієнтів із сепсисом. У разі гострого панкреатиту рівень ПКТ є надійним індикатором тяжкості захворювання та серйозних ускладнень. У пацієнтів з позалікарняною інфекцією дихальних шляхів, а також у пацієнтів з пневмонією на тлі штучної вентиляції легень аналіз рівня ПКТ пропонується використовувати для призначення лікування антибіотиками та відстеження його ефективності.

Період напіврозпаду ПКТ – 25–30 годин. Тому після успішного оперативного лікування чи антибіотикотерапії рівень прокальцитоніну у крові швидко знижується (на 30–50 % на добу). При збереженні підвищення рівня прокальцитонина більше 4 днів потрібна корекція лікування. Якщо після лікування немає швидкого зниження рівня прокальцитонина, прогноз захворювання сумнівний. Показники ПКТ, що постійно підвищуються, свідчать про поганий прогноз захворювання.

Рівень прокальцитоніну в деяких ситуаціях може збільшуватися з причин, відмінних від інфекції, серед них:

• затяжний чи гострий кардіогенний шок;

• затяжні гострі порушення перфузії органу;

• дрібноклітинний рак легені або мозкоподібний рак C-клітин щитовидної залози;

• рання стадія відновлення після серйозної травми, хірургічного втручання, сильного опіку;

• терапія, що сприяє виробленню прозапальних цитокінів;

• у новонароджених віком < 48 годин.

Для діагностичних цілей результати тесту завжди повинні оцінюватися в комплексі з історією хвороби пацієнта, клінічним обстеженням та іншими даними.

Підготовка пацієнта: 

• Напередодні дослідження необхідно виключити фізичні навантаження (спортивні тренування), прийом алкоголю та куріння.

Обмеження та інтерференція: 

У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. У поодиноких випадках можлива інтерференція через надзвичайно високий титр антитіл до аналіт-специфічних антитіл, стрептавидину або рутенію. Склад тест-системи дозволяє мінімізувати ці ефекти.

Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Li-гепарин та K3-ЕДТА плазма.

Стабільність проби: 

• 1 день при температурі 2-8 °C та один місяць при температурі -20 °C. 
• Заморожувати лише один раз.

Метод: ІФА.

Аналізатор: Sinnowa ER-500.

Тест – система: Вектор-Бест.

Референсні значення (норма):

Основні показання до призначення аналізу:

1. Рання діагностика сепсису, тяжких бактеріальних інфекцій;

2. Рання діагностика інфекційних ускладнень у пацієнтів хірургічних відділень, ОРІТ;

3. При гострому панкреатиті диференціальна діагностика стерильного та інфікованого панкреонекрозу, оцінка ризику СПОН.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значень

Пов'язані з інфекціями:

1. Сепсис із підтвердженою або не підтвердженою бактеріальною інфекцією;

2. Стани, пов'язані з сепсисом, такі як панкреатити;

3. Явні системні інфекції, які можуть мати місце при пневмонії чи пієлонефриті;

4. Явні системні віремії, грибкові інфекції, важка малярія.

Непов'язані з інфекціями:

1. Опіки;

2. Травми;

3. Сонячний удар (тепловий удар).

Пов'язані з пульмонарними захворюваннями:

1. Аспіраційні чи інгаляційні пневмоніти;

2. Снндром респіраторного захворювання дорослих (adult respiratory disease syndrome ARDS);

3. Легенева нейроендокринна гіперплазія, що має місце при хронічному обструктивному захворюванні легень або хронічні бронхіти, пов'язані з курінням.

Пов'язані зі злоякісними пухлинами:

1. Медулярний тироїдний рак;

2. Дрібноклітинний рак легень;

3. Недрібноклітинний рак легень;

4. Карциноїдна пухлина;

5. Інші нейроендокринні пухлини (феохромоцитома, пухлина клітин острівців панкреатичної залози).