С-пептид

Інсулін та С-пептид секретуються в еквімолярних кількостях і потрапляють у кровотік через ворітну вену. Оскільки половина інсуліну та мізерно мала кількість С-пептиду екстрагуються в печінці, період напівжиття C-пептиду довше (близько 35 хвилин), ніж у інсуліну; концентрації С-пептиду, що зберігаються в периферичному кровообігу в 5-10 разів вище, і ці рівні схильні до меншої зміни, ніж рівні інсуліну. 

Печінка не екстрагує С-пептид, який виводиться з кровотоку нирками та розпадається на фракції, що виділяються сечею у незмінному вигляді. Раніше вважалося, що пептид біологічно не активний. Тим не менш, сучасні дослідження показали, що він здатний надавати молекулярну та фізіологічну дію, що вказує на те, що С-пептид - біоактивний пептид. 

Існують підстави для того, щоб вважати, що заміщення C-пептиду та одночасне введення інсуліну може запобігти розвитку або уповільнити прогресування ускладнень при діабеті 1-го типу. 

Вимірювання С-пептиду, інсуліну та глюкози використовуються для диференціальної діагностики гіпоглікемії (штучної гіпоглікемії та гіпоглікемії, спричиненої гіперінсулінемією), щоб забезпечити належне лікування та контроль за пацієнтами. 

Для розрахунку секреції ендогенного інсуліну вимірюють базальний С-пептид натще після стимуляційних та супресивних тестів. Внаслідок високої поширеності ендогенних антиінсулінових антитіл у хворих на діабет, що проходять інсулінотерапію, концентрації С-пептиду відображають секрецію ендогенного панкреатичного інсуліну точніше, ніж самі рівні інсуліну. Таким чином, вимірювання C-пептиду можуть бути корисними при оцінці залишкової функції β-клітин на ранніх стадіях цукрового діабету 1-го типу та для диференціальної діагностики латентного аутоімунного діабету дорослих (LADA) та діабету 2-го типу. 

Вимірювання рівнів С-пептиду також використовується для оцінки успішної трансплантації острівців підшлункової залози та моніторингу після панкреатектомії. Рівень С-пептиду в сечі вимірюється в тому випадку, якщо є необхідність у безперервній оцінці функції β-клітин або у разі неможливості частого забору крові (наприклад, у дітей). Незважаючи на те, що дослідження на пептид C не потрібні для рутинного моніторингу діабету, дослідження його концентрації є цінним інструментом при виборі індивідуального методу лікування, що відіграє важливу роль для оптимальної довгострокової регуляції обміну. 

Підвищені рівні С-пептиду можуть мати місце внаслідок підвищеної активності β-клітин при гіперінсулінемії, нирковій недостатності та ожирінні. Було виявлено кореляцію між підвищеними рівнями C-пептиду, зростанням гіперліпопротеїнемії та гіпертензії. 

Знижені рівні С-пептиду спостерігаються при: недоїданні, штучній гіпоглікемії, гіпоінсулінемії (СД2, СД1), Аддісонової хвороби та після проведення радикальної панкреатектомії.

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 годин (вісім) після останнього введення біотину.

Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з гелем, що розділяє. Плазма: Li-, Na-гепарин, К3-ЕДТА та цитрат натрію.

Стабільність проби: 4 години при 15-25 °C, 24 години при 2-8 °C, 30 днів при -20 °C. Заморожувати одноразово.

Метод: Електрохемілюмінесцентний.

Аналізатор: Сobas e411.

Тест - система: С-Peptid Roche Diagnostics (Німеччина).

Референсні значення (норма):

Коефіцієнти перерахунку:

нг/мл (мкг/л) x 0.33333 = нмоль/л;

нг/мл x 333.33 = пмоль/л;

нмоль/л x 3.0 = нг/мл;

пмоль/л x 0.003 = нг/мл.

Основні показання до призначення аналізу:

1. Диференціальна діагностика діабету 1 та 2 типів;

2. Прогнозування перебігу цукрового діабету;

3. Безпліддя, синдром полікістозних яєчників;

4. Диференційна діагностика гіпоглікемічних станів;

5. Підозра на штучну гіпоглікемію;

6. Оцінка залишкової функції бета-клітин у діабетиків на фоні інсулінотерапії;

7. Виявлення та контроль ремісії (юнацький діабет);

8. Діагностика інсуліноми;

9. Оцінка можливої патології плода у вагітних жінок, хворих на діабет;

10. Оцінка секреції інсуліну при захворюваннях печінки;

11. Контроль після видалення підшлункової залози.

Інтерпретація результатів:

Підвищення рівня С-пептиду:

1. Гіпертрофія бета-клітин;

2. Інсулінома;

3. Антитіла до інсуліну;

4. Інсуліннезалежний цукровий діабет (ІЗСД II типу);

5. Гіпоглікемія при прийомі пероральних цукрознижувальних препаратів (похідні сульфонілсечовини);

6. Соматотропінома;

7. APUDома;

8. Ниркова недостатність;

9. Прийом їжі;

10. Прийом препаратів, що містять естрогени, прогестерон, глюкокортикоїди, хлорохін, даназол, етиніл-естрадіол, пероральні контрацептиви.
 

Зниження рівня С-пептиду:

1. Інсулін-залежний цукровий діабет (ІЗСД I типу);

2. Інсулінотерапія (нормальна реакція підшлункової залози у відповідь на введення екзогенного інсуліну);

3. Алкогольна гіпоглікемія;

4. Стан стресу;

5. Антитіла до інсулінових рецепторів (при інсулінорезистентному цукровому діабеті II типу).