Сечова кислота в добовій сечі

Сечова кислота - кінцевий продукт метаболізму білків. В нормі сечова кислота виводиться з організму нирками, проте при порушенні їх роботи і нераціональному харчуванні, її надлишок перетворюється на кристали уратів, які в свою чергу відкладаються в суглобах, нирках та підшкірній клітковині. Більшість  сечової кислоти фільтрується в ниркових клубочках і екскретується з сечею.

Сечова кислота є продуктом розпаду пурину. Утворюється переважно в печінці і виділяється з сечею. Кількість утворення сечової кислоти і ефективність її виділення через нирки впливає на вміст уратів в крові.

Сечова кислота, що виводиться з сечею, відображає надходження пуринів з їжею і розпад ендогенних пуринових нуклеотидів, але залежить від функції нирок. Приблизно 70% загальної кількості сечової кислоти організму виводиться з сечею. Кліренс сечової кислоти становить 10% профільтрованої кількості.

Певну частину цієї речовини ми отримуємо з їжею та напоями (багата на пурини печінка, телятина, риба, червоне вино, пиво, артишоки, морепродукти). Далі сечова кислота потрапляє у кров, потім — у нирки, та виводиться з сечою.

Сечова кислота є побічним продуктом переробки деяких речовин. Здоровий організм зазвичай підтримує її баланс самостійно, виділяючи надлишок сечової кислоти через нирки (приблизно 70%), кишківник, піт і слину.
Також рівень цієї речовини може залежати від генетичних та індивідуальних особливостей організму. Людське тіло запрограмоване виводити надлишки сечової кислоти.

Надлишок протеїнової їжі може спровокувати підвищення кількості сечової кислоти. Саме тому лікарі радять харчуватися збалансовано та не зловживати білковими продуктами.

Підвищення сечової кислоти — гіперурикемія, призводить до відкладення у тканинах опорно-рухового апарату та внутрішніх органах кристалів моноурата натрію з розвитком гострого (або хронічного) артриту та утворенням подагричних вузликів (тофусів). Захворювання клінічно характеризується наявністю загострень, які епізодично виникають у багатьох пацієнтів з подагрою. Відкладення уратів проходить через декілька стадій: від безсимптомної форми, коли відсутні будь-які симптоми подагри, до симптомної форми, що супроводжується розвитком гострого або хронічного подагричного артриту та формуванням тофусів.

Підвищений рівень сечової кислоти може бути викликаний підвищеною активністю функції щитовидної залози, лейкемією, цукровим діабетом, хронічним захворюванням нирок із зниженням її функції, при лікуванні діуретиками.

Підвищена концентрація сечової кислоти в сечі створює передумови для її кристалізації, що може чинити прямий пошкоджуючий вплив на нирки та призводити до уратної нефропатії, а також (за певних умов) до утворення каменів у нирках. Уратне каміння становить близько 10% серед різновидів ниркових каменів. Специфічним фактором ризику утворення уратів є надмірно кисла сеча (оскільки кристали сечової кислоти розчиняються тільки в лужному та слабокислому середовищі), каменеутворення сприяє також і низький обсяг сечі. Уратний уролітіаз часто є проявом системних метаболічних порушень – у більшості таких пацієнтів відзначається наявність метаболічного синдрому, у частини – подагра. Сечова кислота знижує розчинність оксалату кальцію, тому підвищення концентрації сечової кислоти в сечі є також фактором ризику кальцієвого нефролітіазу.

Показання:

• подагра;
• сечокам'яна хвороба;
• моніторинг цитостатичної терапії;
• моніторинг в динаміці при гестозах вагітності;
• додаткова оцінка функції нирок при нирковій недостатності;
• проліферативні захворювання лімфатичної системи;
• захворювання сполучної тканини;
• отруєння свинцем;
• підозра на вроджене порушення пуринового обміну.

Для визначення сечової кислоти  в сечі, необхідно збирати сечу на протязі доби. Перша ранкова порція в унітаз, всі наступні протягом дня, ночі та ранкова порція протягом наступного дня (на приклад з 6:00 ранку до 6:00 ранку наступного дня) збираються в одну посудину, яка зберігається в прохолодному, захищеному від сонячного світла місці (при температурі 4-8 градусів).

– обов’язково слід вказати добовий об’єм зібраної сечі і об’єм вжитої рідини за добу;

– вся зібрана добова сеча перемішується, і відливається 40-50 мл в окремий контейнер і доставляється в лабораторію.

Причини підвищених значень:

1) надмірний синтез в організмі (при первинній подагрі);

2) збільшене споживання продуктів, багатих пуринами;

3) порушення екскреції нирками;

4) гостра та хронічна ниркова недостатність;

5) лікування діуретиками;

6) гіпотиреоз;

7) отруєння чадним газом та сполуками свинцю;

8) виділення великих кількостей сечової кислоти у результаті розпаду тканин (напр. синдром лізису пухлини після хіміотерапії).

Причини знижених значень:

1) лікування інгібітором ксантиноксидази (алопуринолом або фебуксостатом) ;

2) вроджений дефіцит ксантиноксидази;

3) вагітність;

4) акромегалія;

5) посилена екскреція сечової кислоти нирками;

6) прийом урикозуричних лікарських засобів – саліцилатів, фенілбутазону, пробенециду, глюкокортикостероїдів.

Матеріал: Добова сеча.

Метод: Колориметичний.

Аналізатор: Cobas C311.

Тест система: Roche Diagnostics (Німеччина).

Референтні значення: 13 - 44  ммоль/24 год.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень може бути при:

• синдромі Леш-Ніхана – вроджена підвищена секреція сечової кислоти;
• уратному нефролітіазі;
• лейкемії;
• епілепсії;
• поліцитемії;
• подагрі;
• сечокам'яній хворобі;
• множинній мієломі;
• крупозній пневмонії;
• синдромі Фанконі;
• вірусних гепатитах;
• системних захворюваннях сполучної тканини, при яких підвищується секреція сечової кислоти.

Знижений рівень може бути при:

• ксантинурії;
• отруєнні свинцем;
• атрофії м'язів;
• хронічній патології нирок;
• нестачі фолієвої кислоти.