Сіалові кислоти

Сіалові кислоти - аціальні похідні нейрамінової кислоти, присутні у всіх тканинах і рідинах організму тварини, людини і деяких мікроорганізмів. У людини в нормі найбільша кількість сіалових кислот виявляється у слинних залозах, у секретах різних слизових оболонок, а також у сироватці крові, де їх вміст різко підвищується при низці захворювань.

Сіалові кислоти є поліфункціональними сполуками із сильними кислотними властивостями. Як правило, у вільному вигляді в нормі вони не зустрічаються, а входять до складу різних речовин, що містять вуглеводи, такі як глікопротеїни, гліколіпіди (гангліозиди), олігосахариди. Займаючи в молекулах цих речовин кінцеве положення, сіалові кислоти значно впливають на їх фізико-хімічні властивості та біологічну активність. Визначаючи негативний заряд молекул глікопротеїнів, сіалові кислоти обумовлюють витягнуту форму їх молекул і як наслідок високу в'язкість секретів слизових оболонок дихального, кишкового та полового трактів, що містять ці глікопротеїни. Це забезпечує захист слизових оболонок від механічних та хімічних ушкоджень. 

Наявність сіалових кислот у складі білків крові (церулоплазміну, кислого a1-глікопротеїну та ін.) та деяких гормонів (хоріонічного гонадотропіну, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів) визначає тривалість циркуляції цих сполук у кровотоку. Після відщеплення сіалових кислот, коли кінцевим цукром у молекулах глікопротеїнів стає галактоза, ці білки поглинаються клітинами печінки. Саме цим пояснюється втрата гормонів біологічної активності. Тривалість циркуляції у кровотоку деяких клітин крові (еритроцитів, лімфоцитів) також залежить від наявності чи відсутності сіалових кислот на їх поверхні. 

Процес старіння еритроцитів пов'язаний із зменшенням кількості сіалових кислот у їх оболонці. Перебуваючи у складі вуглеводної частини глікопротеїнів, сіалові кислоти маскують залишки цукрів, які є антигенними детермінантами і таким чином відіграють важливу роль в імунних реакціях, знижуючи імуногенні властивості нормальних та пухлинних клітин. Встановлено, що сіалові кислоти є компонентом клітинних рецепторів, специфічних для вирусів грипу.

  Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Стабільність проби:

• 0 - 4°C протягом 7 діб;
• - 20°C протягом 4 тижнів.

Метод: Фотометричний.

Аналiзатор: Напівавтоматичний аналізатор Screen Master (HOSPITEX DIAGNOSTICS), (Щвейцарія-Італія).

Тест-система: СіалоТест, ЕКО сервіс.

Референсні значення (норма): 1.8 – 2.7 ммоль/л.

Основні показання до призначення аналізу:

• Ревматоїдний артрит.

Інтерпретація результатів:

Підвищення значення:

1. Рематоїдний артрит;
2. Поліартрит;
3. Інфаркт міокарда;
4. Пухлини;
5. Гострий апендицит;
6. Деструктивні процеси.

Зниження значення:

1. Перніціозна анемія;
2. Гіпохроматоз;
3. Дегенеративні процеси в центральній нервовій системі.