Сифіліс Treponema pal. IgG (Імуноблот) /P

Дослідження, спрямоване на діагностику антитіл до Treponema pallidum (T.pallidum) класу IgG методом імуноблотингу, є важливим методом для діагностики та підтвердження сифілісу, а також для диференціальної діагностики свіжого та давнього інфікування T.pallidum.

Сифіліс, викликаний T.pallidum, передається переважно статевим шляхом або від матері до дитини (вертикальний шлях). Клінічний перебіг захворювання включає первинну, вторинну, латентну та третинну стадії.

Дослідження методом імуноблотингу ґрунтується на виявленні антитіл класу IgG до різних антигенів T.pallidum. Ці антигени включають кілька ліпопротеїнів-антигенів зовнішньої клітинної мембрани, таких як Tr15 (15 кДа), Tr17 (17 кДа), Tr45 (45 кДа), Tr47 (47 кДа).

Антитрепонемні антитіла IgG класу починають з'являтися в крові через 3-4 тижні після інфікування і можуть зберігатися на певному рівні протягом місяців і років. Вони переважають на шостому тижні захворювання над антитілами класу IgM. Дослідження антитіл класу IgG імуноблотингом відіграє важливу роль у діагностиці первинного, вторинного, третинного та латентного сифілісу.

Метод імуноблотингу має високу чутливість (99%) та діагностичну специфічність (100%). Даний тест використовується як вторинна лінія для підтвердження результатів інших методів дослідження або у разі підозри на сифіліс при негативних результатах інших тестів.

Антитіла класу IgG до T.pallidum, зокрема до антигенів Tp17, Tp45 і Tp47, виявляються при різних стадіях сифілісу, і їх визначення відіграє важливу роль у диференціальній діагностиці та оцінці ефективності терапії.

Підготовка пацієнта: не курити протягом 30 хвилин до дослідження.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: імуноблотинг.

Одиниці виміру: якісний (позитивний/сумнівний/негативний).

Основні показання до призначення аналізу:

• При підозрі на сифіліс та при симптомах даного захворювання: наявність твердого шанкеру, генітальних виразок, лімфоаденопатії, слабкості, лихоманки, розеоло-папульозного висипу переважно на долонях та стопах, енантеми на слизових оболонках;

• при підтвердженні скринінгових методів дослідження та для додаткової діагностики сифілісу, при підозрі на наявність даного захворювання, але негативних результатах інших досліджень;

• за наявності статевого партнера, хворого на сифіліс;

• при веденні вагітності з метою профілактичного обстеження вагітних жінок (бажано на першому прийомі гінеколога, при постановці на облік у жіночій консультації);

• при лікуванні від іншого захворювання, що передається статевим шляхом;

• для виявлення точної причини захворювання, за наявності неспецифічних симптомів, схожих з ознаками сифілісу;

• якщо пацієнт був інфікований, він повинен повторити аналізи на сифіліс через 3, 6, 12 та 24 місяці для оцінки проведеної патогенетичної терапії проти сифілісу.

Референсні значення: негативний

Інтерпретація результатів:

Негативний результат:

• відсутність сифілісу;

• проведення діагностики на ранньому терміні, коли не сформувалася імунна відповідь проти збудника T. рallidum;

• оскільки антитіла IgG до T.pallidum можуть вільно проникати через плаценту, позитивний результат у немовлят не є підставою для встановлення діагнозу "вроджений сифіліс";

• відсутність антитіл класу IgG у немовляти, яке народилося від інфікованої матері, не виключає наявності вродженого захворювання, оскільки на момент дослідження антитіла можуть ще не сформуватися.

Позитивний результат:

• первинний, вторинний, третинний сифіліс;

• латентний сифіліс.