Амінокислотний гормон щитовидної залози. Трийодтиронін (Т3) є гормоном, відповідальним насамперед за забезпечення впливу гормонів щитовидної залози на різні органи-мішені. Концентрація Т3 у сироватці крові відображає функціональний стан периферійних органів, ніж секреторну діяльність щитовидної залози. Зниження темпу перетворення Т4 на Т3 призводить до зниження концентрації Т3. Це відбувається під впливом таких препаратів, як пропранолол, глюкокортикоїди та аміодарон та при синдромі нетиреоїдних захворювань у тяжкій формі (НТЗ), званому також «синдром низького Т3». Для загального T3 характерні сезонні коливання: максимальний рівень посідає період із вересня до лютого, мінімальний - на літній період. До 11 – 15 років його концентрація загального сягає рівня дорослих. У чоловіків та жінок старше 65 років спостерігається зниження загального Т3 у сироватці та плазмі. В еутиреоїдному стані концентрація гормону може виходити за межі референтних значень за зміни кількості гормону, пов'язаного з транспортним білком. Збільшення концентрації цього гормону виникає при підвищенні його зв'язування у таких ситуаціях: вагітність, гепатит, ВІЛ-інфекція, порфірія, гіперестрогенія.
Підготовка пацієнта: За 1 міс до дослідження необхідно виключити прийом гормонів щитовидної залози, якщо немає інших призначень лікаря - ендокринолога. За 2 - 3 дні до проведення дослідження виключається прийом 131I та 99mTс та препаратів, що містять йод. Взяття крові має проводитися до проведення рентгеноконтрастних досліджень. Напередодні дослідження необхідно виключити спортивні тренування та стреси. Кров береться натще. Безпосередньо перед взяттям крові пацієнт повинен перебувати у стані спокою.
Підготовка пацієнта: За 1 місяць до дослідження необхідно виключити прийом гормонів щитовидної залози, якщо немає інших призначень лікаря - ендокринолога. За 2 - 3 дні до проведення дослідження виключається прийом 131I та 99mTс та препаратів, що містять йод. Взяття крові має проводитися до проведення рентгеноконтрастних досліджень. Напередодні дослідження необхідно виключити спортивні тренування та стреси. Кров береться натще. Безпосередньо перед взяттям крові пацієнт повинен перебувати у стані спокою.
Обмеження: У пацієнтів, які отримують лікування високими дозами біотину (> 5 мг/день), слід брати проби не раніше ніж через 8 (вісім) годин після останнього введення біотину. In vitro протестовано 26 широко застосовуваних фармакологічних препаратів. Впливу на результати аналізу не виявлено. Терапія аміодароном може призвести до зниження показників Т3. Фенітоїн, фенілбутазон і саліцилати провокують вивільнення Т3 з білків, що зв'язують, таким чином, призводячи до зниження загального рівня вмісту гормону Т3 при нормальному рівні вмісту fT3. Аутоантитіла до тиреоїдних гормонів можуть вплинути на перебіг тесту.
Матеріал: Збір сироватки повинен проводитися з використанням стандартних пробірок для зразків або за допомогою пробірок з розділяючим гелем. Плазма, оброблена Li-, Na-, та NH 4+ гепарином, K3 EDTA, цитратом натрію та фторидом натрію/оксалатом калію.
Стабільність проби: 7 днів при температурі 2-8 °C і один місяць при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.
Метод : Електрохемілюмінесцентний.
Аналізатор: Сobas e 411.
Тест – система: T3 Roche Diagnostics (Німеччина).
Референсні значення (норма):
Т3 загальний, нмоль/л | Дорослі | 1,23-3,10 |
Новонароджені 0-3 днів | 1,48-4,48 | |
Діти 4 – 30 днів | 0,95 3,74 | |
Діти 2 -24 місяців | 1,25-4,31 | |
Діти 2-6 років | 1,27-,3.87 | |
Діти 7-11 років | 1,42-3,37 | |
Підлітки | 1,28-3,31 |
Коефіцієнти перерахунку:
нмоль/л x 0.651 = нг/мл;
нмоль/л x 65.09998 = нг/дл;
нг/мл x 1.536 = нмоль/л.
Основні показання до призначення аналізу:
1. Диференціальна діагностика захворювань щитовидної залози;
2. Контрольне дослідження при ізольованому Т3-токсикозі.
Інтерпретація результатів :
Підвищення рівня трийодтироніну (Т3):
1. Тиротропінома;
2. Токсичний зоб;
3. Ізольований Т3 токсикоз;
4. Тиреоїдити;
5. Тиротоксична аденома щитовидної залози;
6. Т4-резистентний гіпотиреоз;
7. Синдром резистентності до тироїдних гормонів;
8. ТТГ-незалежний тиротоксикоз;
9. Післяпологова дисфункція щитовидної залози;
10. Хоріокарцинома;
11. Мієломи з високим рівнем IgG;
12. Нефротичний синдром;
13. Хронічні захворювання печінки;
14. Наростання маси тіла;
15. Системні захворювання;
16. Гемодіаліз;
17. Прийом аміодарону, естрогенів, лівотироксину, метадону, оральних контрацептивів.
Зниження рівня трийодтироніну (Т3):
1. Синдром еутиреоїдного хворого;
2. Некомпенсована первинна наднирникова недостатність;
3. Хронічні захворювання печінки;
4. Тяжка нетиреоїдальна патологія, включаючи соматичні та психічні захворювання. період одужання після тяжких захворювань;
5. Первинний, вторинний, третинний гіпотиреоз; Артифікаційний тиреотоксикоз внаслідок самопризначення Т4;
6. Низькобілкова дієта;
7. Прийом таких препаратів, як антитиреоїдні засоби (пропілтіоурацил, мерказоліл), анаболічні стероїди, бета-адреноблокатори (метопролол, пропранолол, атенолол), глюкокортикоїди (дексаметазон, гідрокортизон), нестероид, іон), оральні контрацептиви, гіполіпідемічні засоби (колестипол, холестирамін), рентгеноконтрастні засоби, тербуталін.