Церулоплазмін (мідна оксидаза) /P

Церулоплазмін – це основний мідь містить білок крові, який відноситься до групи альфа-2-глобулінів. Цей білок відіграє важливу роль в обміні заліза та бере участь у метаболізмі міді, виконуючи функції фероксідази. Важливо відзначити, що церулоплазмін містить мідь і бере участь у різних окислювально-відновних процесах в організмі.

Мідь, своєю чергою, є невід'ємним мінералом, що у організм з їжею. Вона всмоктується в кишечнику і транспортується до печінки, де може накопичуватися або використовуватися для синтезу певних ферментів. У печінці мідь приєднується до апоцерулоплазміну, утворюючи молекулу церулоплазміну, яка потім виходить у загальний кровотік. Близько 95% усієї міді в організмі пов'язане з апоцерулоплазміном.

Вимірювання кількості церулоплазміну в крові є одним з основних методів діагностики хвороби Вільсона-Коновалова та оцінки обміну міді в організмі. При хворобі Вільсона-Коновалова, зумовленої низькою продукцією церулоплазміну, виникають проблеми з мобілізацією міді печінки.

Також слід зазначити, що церулоплазмін відноситься до групи білків гострої фази запалення, зокрема до альфа-2-глобулінів. Кількість церулоплазміну в крові може збільшуватися при стресі, вагітності, інфекційних захворюваннях та аутоімунних розладах.

Підготовка пацієнта:

• Не їсти протягом 2-3 годин перед дослідженням (можна пити чисту негазовану воду).

• Повністю виключити прийом лікарських засобів протягом 24 годин перед дослідженням (за згодою з лікарем).

• Не курити протягом 24 годин до дослідження.

Матеріал: Венозна кров.

Метод дослідження: Імунотурбідиметрія.

Одиниці виміру: Мг/дл (міліграм на децилітр).

Аналізатор: Cobas e311

Основні показання до призначення аналізу:

Для діагностики захворювання Вільсона – Коновалова, а також уроджених порушень, безпосередньо пов'язаних зі зниженим рівнем церулоплазміну та надмірним накопиченням міді в печінці, головному мозку та інших органах (разом із тестом на мідь у крові та/або у сечі).

Референсні значення: 20 – 60 мг/дл.

Інтерпретація результатів:

Основні причини підвищення рівня церулоплазміну:

• аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, первинний склерозуючий холангіт, первинний біліарний склероз),

• багато інфекційних захворювань,

• пухлинні захворювання (рак молочної залози, лімфома Ходжкіна, карцинома, остеосаркома).

Інші причини підвищення його рівня:

• вагітність,

• цироз,

• цукровий діабет,

• епілепсія,

• гепатит,

• інфаркт міокарда,

• серцево-судинні захворювання,

 Гіпертиреоз.

Причини зниження рівня церулоплазміну:

• хвороба Вільсона – Коновалова;

• хвороба Менкеса;

• квашіоркор;

• синдром мальабсорбції (спру);

• менінгококцемія;

• нефротичний синдром;

• тривалий період парентерального харчування.